Монастир Кошула у Ботошанському повіті

Кошула - це чоловічий монастир, розташований на відстані 20 кілометрів південно-східніше від міста Ботошань (північна Румунії). Датується він 1535 роком, коли великий скарбник Матеяш побудував монастирський комплекс.

Христина Манта, 28.08.2016, 07:51

Кошула – це чоловічий монастир, розташований на відстані 20 кілометрів південно-східніше від міста Ботошань (північна Румунії). Датується він 1535 роком, коли великий скарбник Матеяш побудував монастирський комплекс. Його зведено в стилі молдовської феодальної архітектури. Храм був розписаний фресками в період 1537-1538 рр. Монастирський комплекс був включений до списку пам’яток історії та архітектури Ботошанського повіту у 2004 році.

Отже, засновником монастиря Кошула був скарбник господаря Петра Рареша, Матеяш. Він походив зі давньої молдовської боярської родини. Скарбник Матеяш відповідав за управління доходами країни і господарського двору. Він був гідний довіри боярином, тому господар відправляв його у дипломатичні місії в Трансільванію, щоб вести переговори із представниками короля Фердинанда. За його кошти були збудовані дві церкви: церква Святого Миколая з монастиря Кошула (1535 рік) і церква П’ятидесятниці в населеному пункті Городничень (1539 рік), де і був похований він кілька років по тому.

У XVII-XVIII століттях, монастир був важливим культурним центром, у XVIII столітті тут навіть був здійснений переклад на румунську мову одного із творів Геродора. Переклад був зроблений за старим рукописом на новогрецькій мові, що був привезений у Молдову із острову Крит, де він був перекладений з давньогрецької мови грецьким ченцем. Перекладений текст був зданий на зберігання румунським істориком Ніколає Йорга Румунській Академії. Теж з монастиря Кошула було здано на зберігання в Національний архів 372 документи.

У статті від 1925 року, дослідник Тіберіу Круду пише, що історик Ніколає Йорга повіз на зберігання до Румунської Академії п’ять томів рукописів та 17 книг 200 –300-річної давності, історичне значення яких не можна заперечувати. Автор статті пише, що таке велике число книг та настільки різноманітний їх зміст показує, що колись у монастирі Кошула жили високоосвічені священники. Так само, у монастирі були виявлені стародавні релігійні об’єкти, деякі з яких датуються правлінням Петра Рареша.

Ансамбль монастиря Кошула складається з семи частин: Церкви Св. Миколая (що датується з 1535 року, із деякими змінами зі 1858 року), місце для паломництва (1848 рік), ігуменський будинок (XVII століття), трапезна (XVII століття), кухня (XVII ст.), дзвіниця (кінець XVIIІ ст.), захисний мур (кінець XVIIІ ст.). При споруджені церкви було використано два види будівельних матеріалів: грубе каміння для стін і цегла для вікон та дверей. Кам’яні рами вікон і дверей містять готичні елементи.

Упродовж часу монастир пройшов через кілька реставраційних процесів (1848, 1856, і 1978 рр.). У 1858 році, оригінальна настінна розпис у техніці фрески від 1538 року, була покрита під новим шаром олійного малюнку. У 1908 році, монастир був покинутий ченцями; церква стала парафіяльною церквою села, монастирські будівлі були передані Міністерству охорони, яке розмістило там лікарні. У 1991 році колишній митрополит, теперішній патріарх Румунської православної церкви Даниїл відновив монастирське життя у Кошулі.

Реставратори монастиря знайшли фреску майже 500-річної давності, яка могла б перетворити цей монастир на одну з найважливіших туристичних пам’яток Румунії. Настоятель монастиря та фахівці кажуть, що це відкриття є унікальним у Європі і що чудовими є кольори фрески: синій, червоний, зелений і жовтий, але й намальовані на ній релігійні сцени. Фреска є поєднанням всіх стилів православного релігійного живопису з часів господаря Штефана Великого. Можливо її намалювали ті малярі, які виявили секрет кольорів зроблених з природних унікальних у світі пігментів, таким будучи, на приклад, блакитний колір специфічний монастирю Воронец.

Найбільш дослідженим аспектом є той пов’язаний із жовтим кольором настінного розпису, використовуваного середньовічними майстрами. Так як монастир Воронец прославився по цілому світу блакитним кольором, так може прославитися і цей монастир своїм жовтим кольором, унікальним у світі. Монастир був одним з найважливіших церковних осередків середньовічної Європи. Він був третім за числом ченців монастирем у православному світі, там проживали 1500 румунських та грецьких ченців.