Монастир Дінтр-ун-лемн
У декількох кілометрах від Беїле Говора, у самому центрі Вилчанського повіту, знаходиться Монастир Дінтр-ун-лемн
Христина Манта, 08.03.2015, 01:23
У декількох кілометрах від Беїле Говора, у самому центрі Вилчанського повіту, знаходиться Монастир Дінтр-ун-лемн (укр. мовою “з однієї деревини”). Подібно майже всім вилчанським монастирям, розташованим в долині ріки Олт і цей монастир є свого роду унікальним і має свою специфічну історію.
Легенда свідчить, що у ті часи територія, на якій розташований монастир, була покрита лісами. Чернець знайшов у одному дубовому дуплі чудотворну ікону Богоматері. Теж легенда свідчить про те, що той був найбільшим дубом лісу, якого навряд чи могли обняти шість-сім чоловік з розпростертими обіймами. З деревини цього дуба, чернець за допомогою сільських жителів побудував деревяну церкву і переніс ікону туди. Цьому місцю поклоніння вдалось витривати з початку шістнадцятого століття до майже половини сімнадцятого.
Як виглядає цей монастир зараз, дізнаємося від монахині Текли: Церква монастиря була побудована за зразком звичайної церкви, однак без веж, оскільки деревина не вистачила їм для цього. Чудотворна ікона Діви Марії збереглася у церкві, у почесному місці, майже століття до 1635 року, коли була піднята камяна церква боярином Предою Бринковяну. Потім ікона була перенесена до княжої церкви, де збереглася до наших днів. У 1800 році, здається, у церкві була пожежа, яка зачипила і ікону. Тому вона потребувала реставрації. Документи свідчать про те, що в ході реставраційних робіт була збережена оригінальна модель. І теж тоді був піднятий фундамент нової кам’яної церкви, а потім було встановлено і іконостас. Він здійснений з іншої деревини, з липи, яку легше обробляти або різьбити”.
Засновник кам’яної церкви, боярин Преда Бринковяну був дідом Костянтина Бринковяну. Саме тому під час свого правління Костянтин Бринковяну, господар Волощини, зробив багато пожертвовань монастирю, як в цінних предметах, так і в маєтках. Не тільки Костянтин Бринковяну приділив особливої уваги Монастирю Дінтр-ун-лемн, але й його наступник Штефан Кантакузіно. Монахиня Текла: Якщо в шістнадцятому столітті, монастир обмежується територією навколо невеликої дерев’яної церкви – і залишався таким протягом майже століття до 1635 року — його називали Святинею Дінтр-ун-лемн. Після зведення кам’яної церкви, в 1635 році, ансамбль розширюється і отримує назву Монастир Дінтр-ун-лемн. Преда Бринковяну збудував і господарський дім, який був, однак, зруйнований у 1715 році. На цих руїнах, господар Штефан Кантакузіно будує Господарський палац/бринков’янський, якого можна побачити сьогодні і який був неодноразово відновлений. Тут відпочивали та молилися правителі, які зупинялися на своєму шляху в монастирі. Разом із зведенням бринков’янського палацу, камяна церква була оточена келіями, повністю відновлені в 1900 році. В давні часи, монастир був схожий на фортецю. Дзвіницю побудовано Штефаном Кантакузіно в 1715 році. Тепер монастир має ступінчастий вигляд, що складається з трьох корпусів. Вхідний корпус є новішим, був побудований між 1999-2002 рр. Праворуч будується нова церква, чиї камінь у фундамент був закладений у 2008 році.”
Чудотворна ікона займає надалі почесне місце в монастирі, розповідає монахиня Текла: “Чудотворна ікона, хоча була виявлена на початку XVI століття, експерти, які досліджували її з плином часу вважають, що вона є набагато давною. Деякі фахівці навіть відносять її до четвертого століття, вона будучи копією оригіналу, створеного Св. євангелістом Лукою. Інші вважають, що вона була здійснена в XIII-XIV століттях, привезена з Константинополя, а ще інші стверджують, що її було намальовано на початку XVI століття і привезено звідкись з Македонії. Іконка має вражаючі розміри 160/120см, вважається єдиною в країні, як за розміром, так і за вартістю. Намальована вона на кипарисовому дереві, однак автор її невідомий. Її намальовано з обох боків: спереду намальована Богоматер, а на зворотному боці зображена сцена “Страшного суду””.
На доказ автентичності легенди про заснування монастиря, височіють у дворі монастиря чотири столітніх дуби вражаючого розміру, яким близько 500 років, отже вони того самого віку що й дуб, в якому було знайдено ікону.
