Меморіальний будинок поета Тудора Аргезі
Будинок Мерцішор є віхою в історії румунської літератури і, в рівній мірі, символічним куточком Бухареста....
Христина Манта, 16.09.2018, 02:07
Тудор Аргезі є одним
з тих румунських поетів, які суттєво
змінили румунську літературну мову. Поет, письменник, публіцист і промоутер міжвоєнного авангарду, Тудор Аргезі також славився своїм неспокійним
життям. Народився він у травні
1880 року, його справжнє ім’я Йон
Теодореску. У молодих роках був монахом, лаборантом цукрового заводу, а також любив подорожувати і
відвідувати іноземні країни, особливу
Італію та Швейцарію. Завжди
неспокійний та готовий до чвар, поет
увійшов чимало разів в конфлікт з представниками влади, у період з 1918 по 1919 року будучи ув’язнений в Бухарестській в’язниці. Як це не парадоксально, там, в тюрмі, він знайшов
ідеальне місце для побудування будинку, де знайшов би спокій для себе та своєї
сім’ї.
Це місце стане Будинком Мерцішор або коротко
Мерцішор, віхою в історії румунської літератури і, в рівній мірі,
символічним куточком Бухареста. Як все почалося, дізнаємося ми від куратора Марієти Редой: «Історія
Мерцішора починається в 1926 році, коли Тудор Аргезі вирішив
придбати земельну ділянку майже на два гектари. Після придбання цієї ділянки, поет посадив там
фруктові дерева та виноградні лози для
делімітації території. Ідея виникла
тоді, коли поет побував у в’язниці Векерешть, розташованій через дорогу від теперішньої вулиці Мерцішор. Це
сталося в 1919 році. Дивлячись через вікно в’язниці, Аргезі подумав, що, якщо він би жив навпроти, його дружині було б легше добратися до нього з гарячим супом. Черешневий сад якось увійшов до літературної історії, бо між
1948 і 1954 роками, коли твори поета були заборонені в
Румунії, заробітки від продажу черешень були
головним джерелом доходу сім’ї поета.»
Однак пізніше теж комуністичний режим реабілітував його. Однак повернувшись до міжвоєнного періоду, будівництво
будинку почалося в 1928 році і
тривало до 1940 року. За рік до початку
будівництва, в 1927 році, відбувся видавничий дебют Тудора Аргезі книгою віршів
«Підхідні слова». Марієта Редой: «Якщо зведення
будинку почалося в 1928 році, коли були побудовані перші дві кімнати, десь в 1930 році, сім’я
Аргезі переїхала жити в Мерцішор і поет продовжував будувати його за гроші отримані
в результаті друкування творів. Баруцу, син
поета, розповідав: «Тато закінчив писати ще одну книгу і
побудував ще одну кімнату.» Бо у ті часи, люди читали, і письменники могли
гідно жити тільки з результатів їх праці. Так побудував цей будинок Аргезі, вікно
за вікном, кімната за кімнатою, поки не зібралося близько
18 кімнат плюс мансарда та горище. Крім того, він почав будівництво типографії, де мав намір друкувати
свої твори. Зведення типографії
почалося в 1937 році і тривало до 1947 року, але там йому вдалося надрукувати
тільки одну
брошуру, бо у 1948 році,
після націоналізації,йому були конфісковані друкарські машини.»
Сім’я Аргезі, розвинулася
будучи захищена стінами Мерцішора та
великого саду, що оточує будинок. На дворі будинку Мерцішор,поховані поет, його дружина Парасхева та їхня дочка Міцура, їх
могили охороняє величезна крона волоського горіха, посадженого дружиною поета на початку 1940-х рр. Комуністи хотіли, у 1977 році, перетворити Мерцішор на дитсадочок, потім знести його,
навіть в 1987 року, в році знесення колишнього монастиря Векерешть. Щоб це не сталося, попіклувалася донька поета Міцура Аргезі, але й заповіт Тудора
Аргезі, який жив там до самої смерті в 1967 році. Маріета Редой: «У великій мірі це дизайн поета, але йому допоміг і відомий архітектор Г. М. Кантакузіно. Будинок має форму вагона. А згори
будинок має форму хреста. У заповіті поет написав, що хоче, щоб цей будинок став музеєм через сім років
після його відбуття у небуття. Поет
був змушений подарувати будинок румунській державі наприкінці 50-х років, а в 1974
році він став музеєм, так як бажав поет.»
Мерцішор був перетворений на музей у 1974 році. У ньому зберігається безцінний скарб, якого бажають побачити щороку тисячі
людей. Найбільша кількість відвідувачів «Меморіального музею Тудора Аргезі -
Мерцішор» намагаються увійти у всесвіт людини Аргезі, який сьогодні лежить
вічним сном на дворі свого будинку, поряд з дружиною. Особисті предмети поета є
серед найцінніших експонатів. Окуляри, які носив поет, пара домашніх капців або
олівець, з-під якого вийшли рядки його віршів. У музеї є спальня подружжя
Аргезі, де знаходиться матрац, на якому спав поет. На подив відвідувачів,
замість використовуваних сьогодні матеріалів, матрац Тудора Аргезі був наповнений
соломою. В музеї, що зараз належить Музею румунської літератури, виставлені
також предмети мистецтва, оригінальні документи, фотографії, картини, меблі. У
робочій кімнаті Аргезі є бібліотека з тисячами книг, старий радіоприймач з
1930-х років, стіл і ліжко, над яким висить дерев’яна ікона, якій понад 150
років. У іншій кімнаті можна побачити медалі та відзнаки, присвоєні письменнику,
в тому числі Міжнародну премію Гердер, отриману 30 квітня 1965
року. Він був першим румунським письменником, який отримав цю престижну
нагороду. У спадщині музею є цінні твори та скульптури, грамофон, переклади,
карти із зазначеннями про європейські мандри поета.
