Маєток Манасія
Всього у 60 км. від Бухареста, по старій дорозі до румунського чорноморського узбережжя, можете зупинитися в селі Манасія, живому доказі того, що історію пишуть не тільки на папері.
Христина Манта, 21.05.2017, 05:47
Унікальний дорогоцінний камінь у спадщині Румунії – комплекс Манасія був відкритий для широкої публіки і став першим історичним пам’ятником Категорії А, тобто національної важливості, повністю відреставрований у повіті Яломіца (південь). До маєтку входять боярський особняк, два гектари парку та винний льох. Історія маєтку сягає своїм корінням початку XVII століття, і розташований він всього в 50 кілометрах від Бухареста, в однойменному населеному пункті. З повагою до багатого історичного значення місця, група архітекторів і декораторів, під керівництвом нинішніх власників Аріадни Льовендаль (онуки художника Джордже Льовендаля) та її чоловіка, дала нове життя маєтку.
Історія першої шляхетської родини Кантакузіно, про що свідчать історичні документи, яка обдарувала життям це місце, починається в 1650 році і триває понад 100 років. Після цього періоду, в 1775 році, маєток був придбаний князем Александром Воде Іпсіланті, близьким родичем сім’ї Кантакузіно. У 1839 році князь Волощини і Молдови, ставить крапку першому розділу цієї історії, коли продає його князю Єфрему Обреновичу. Другий розділ цієї історії стосується періоду управління цим маєтком сім’єю Обренович і суперечливого роману кохання між принцом Александром Іоаном Кузою та Марією Обренович, невісткою принца Єфрема. Сім’я Обренович на чолі з князем Єфремом вносить значний вклад в розвиток маєтку і зводить в 1842 році церкву «Вознесіння Господнє», що до нині видніється на сонячному пагорбі Берегану, будучи включена до списку історичних пам’яток Румунії.
Сім’я Обренович збільшується після одруження Мілоша, сина князя, з Марією, дочкою Костіна Катарджіу. Марія стає коханкою Александра Іоана Кузи і народжує йому двоє синів: Александра (Саша) і Димитрія. Обидва вони були усиновлені пані Еленою Куза, дружиною Алескандра Іоана Кузи. Кілька років по тому, в 1854 році, Марія народжує Мілошу першого спадкоємця, Мілана Обреновича, який пізніше стає королем Сербії. Всього через два роки після народження свого онука Мілана, князь Єфрем Обренович помер і був похований в нефі церкви «Вознесіння Господнє». Спадкоємці Єфрема Обреновича завершують, так би мовити, другий розділ історії про маєток Манасія, коли вони продають його колишньому міністру закордонних справ Болгарії Іону Хаджаноффу, який буде жити тут зі своєю дружиною, француженкою Марі-Клер Хаджанофф та їхнім сином Миколою.
Село Манасія зазнало процвітаючого періоду своєї еволюції під час проживання в ньому сім’я Хаджанофф. Протягом 69 років, в селі Манасія, скільки прожили там Іон Хаджанофф і його син, Микола, вони звели там парафіяльну церкву, сільську школу, пам’ятник героям, культурний будинок, будинок ратуши, постоялий двір і садибу. Вражаючий особняк був зведений в 1900 році в стилі еклектики з елементами Арт Нуво, що пізніше було перейменовано на особняк Хаджанофф. Через 14 років після зведення особняка, Іон Хаджанофф збудував цегляний завод і виробленими на ньому цеглами будує винний льох. Після смерті Іона Хаджаноффа в 1919 році, завод стає власністю його сина Миколи. Після Другої світової війни, сімейні властивості сім’ї Хаджанофф були конфісковані комуністичним режимом. Таким чином, закінчується важливий історичний період для громади населеного пункту Манасія. Після націоналізації, особняк був перетворений на дитячий сад. Він був придбаний в 2006 році внучкою барона Джорджа Льовендаля, Аріадною, яка після семи років кропіткої реставрації та витрачення понад одного мільйона євро, дала нове обличчя цьому історичному пам’ятнику, що відкрив свої ворота для широкої публіки в грудні 2013 року.
Всі приміщення цього особняка отримали, в результаті відновлення і реабілітації, непередбаченого значення, специфічного довоєнному періоду, що наділяють своєрідною чарівністю цей особняк, і були необхідними втручаннями з метою підкреслення оригінальної архітектури. Щедре природне світло, прикраси, а також багата колекція картин, що належать Джорджу Льовендалю, відтворюють аристократичну атмосферу епохи і гармонійно поєднуються з меблями і сучасними технічними засобами.
Отже, дорогі друзі, всього у 60 км. від Бухареста, по старій дорозі до румунського чорноморського узбережжя, можете зупинитися в селі Манасія, живому доказі того, що історію пишуть не тільки на папері.
