Лакул Рошу
Між Трансільванією і Молдовою, найцікавіший маршрут проходить крізь Кеїле Біказулуй. Вода вирила в горах Гашмаш дуже стрімке та глибоке міжгір'я, що подекуди становить 300 метрів заввишки.
Христина Манта, 29.05.2016, 01:20
Карпати – дивовижна перлина в дорогоцінному намисті румунської природи. Від самого звучання цього слова віє чимось таємничим та незвичайним: легендами, переказами, піснями. Величні картини незайманої природи, дзвінкі потоки, глибокі озера, стрункі смереки та цілюще повітря не залишать Вас байдужими. Між Трансільванією і Молдовою, найцікавіший маршрут проходить крізь Кеїле Біказулуй.
Вода вирила в горах Хашмаш дуже стрімке та глибоке міжгір’я, що подекуди становить 300 метрів заввишки. Завдяки тутешньому вапняковому рельєфу, окрім вже відомих Біказьких улоговин, утворилось безліч подібних природних явищ, меншого чи більшого розміру. Знайдемо там, таким чином, Кеїле Бікежелулуй, Кеїле Купашулуй, Кеїле Лепушулуй, Кеїле Шугеулуй, кожний зі своєю чарівністю. Без сумніву, перлиною румунських карпатських гір є територія навколо курорту Лакул Рошу (українською мовою – Червоне озеро), розташованого на висоті 980 метрів над рівнем моря у повіті Харгіта, в центрі Румунії. Ця туристична зона є унікальною за своїми кліматичними умовами. Тривалість зимового сезону тут з грудня до кінця квітня, це дозволяє утримувати сніг протягом 5-ти місяців. Влітку туристичний комплекс також пропонує широкий спектр послуг: відпочинок на березі гірського озера, екскурсії, велосипедні прогулянки.
Червоне озеро – розташоване в масиві Хашмаш, в румунських Східних Карпатах, у повіті Харгіта, в долині лісового струмку Біказ, на відстані 35 км від самого міста Біказ. Має форму латинської букви L, його максимальна глибина – 10 метрів, а простягається він на території близько 13 гектарів. В одному дощовому дні в році, особливо багатому на опади, про що свідчать документи часу, в 1837 році північно-західна частина гори Гілокош звалилася і перекрила долину, де зустрічалися чотири потоки, створюючи озеро. Інші припускають, що озеро насправді утворилося в результаті землетрусу від 11 січня 1838 року. Незабаром після перекриття долини, хвойний ліс був затоплений і дерева скам’яніли, пропонуючи рідкісну особливість всьому ландшафту. Мікроклімат в оточенні озера є приємним, особливо корисний для лікування фізичної та розумової втоми, безсоння, неврастенії.
Долина практично захищена від вітрів, повітря є дуже чистим, насичене природними аерозолями, а мальовничі околиці пропонують відмінні умови для тих, хто шукає джерела швидкої регенерації природним шляхом. Починаючи з 1900- го року бальнеологічно-рекреаційний туризм призвів до розвитку туристичних послуг в цьому регіоні. Незалежно від походження назви, озеро, з його незвичайною красою було джерелом натхнення для багатьох художників, пейзаж увічнений в численних творах мистецтва, фотографіях та фільмах реальної художньої цінності. Середня річна температура – 8 градусів тепла. Влітку температура води сягає 22 градуси, а восени та навесні 6-10 градусів. Взимку озеро покривається товстим шаром льоду, близько 70 см. Червоне озеро є місцем транзиту для туристів. Ті, хто залишається на ніч можуть вибрати між майже 2000 місць поселення. Там є хостели та готелі двох, трьох або чотирьох зірок. Ціни варіюються від 90 до 240 леїв за людину. Туристам пропонується тут цікавий гастрономічний досвід. Молдовська кухня поєднується з угорською. Це справжня суміш рецептів. Так само туристи можуть прогулюватися човнами по озеру і зблизька бачити стовбури дерев, що виходять з глибини. Човен можна взяти за прокат за 15 леїв (3,5 євро).
Якщо геологи мають чітку теорію про те, як сформувалося озеро, місцеві жителі можуть розповісти про це легенди. Червоне озеро є найбільшою гірською природною греблею в Румунії. Місцеві жителі назвали спочатку це озеро Таул. Пізніше вони запозичили назву від лісового струмочка Пиреул Рошу, який заносив сюди червоне каміння, що осідало на дні озера. Отож в 1864-му році його називали озером червоного каміння, а ще пізніше вбивчим озером. З 1936-го року його офіційною назвою стала Лакул Рошу (Червоне озеро). Щодо цієї назви існують навіть декілька легенд. В одній з місцевих легенд робиться зв’язок між словами вбивчий і червоний. В ній йдеться про те, що під час утворення озера, була вбита ціла отара овець разом зі собаками та вівчарями, і що від їх крові вода стала червоною.
Інша з легенд говорить, що бідна дівчина, яка проживала в цій зоні була усиновлена старою жінки. Одного дня вона зустрілася із красивим молодим і багатим хлопцем. Вони шалено закохалися з першого погляду, але батьки хлопця не дали свою згоду на шлюб. Ані сльози, ані благання закоханих не змогли переконати їх. Тоді молода пара вирішила утекти у світ. Батьки хлопця прокляли дівчину, не думаючи, що і їхній син можливо стане жертвою. По дорозі, в горах почався шторм і вони сховалися у підніжжі гори. Величезна скеля провалилася і вбила їх. Кажуть, що їх кров злилася в озеро, і саме тому воно стало червоним. У ще іншій легенді розповідається про красиву дівчину, яку гайдамака вкрав з ярмарку і повіз у гори. Дівчина Естера, бо так звали її, звернулась по допомогу до Гірського духу. Дух послухав та допоміг її добратись до скелі. Гайдамака злякався та вдарив по скелі, внаслідок чого скеля провалилась, взявши із собою життя дівчини. Там де впала дівчина утворилось озеро, вода якого стала червоною.
