Курорт Стина де Вале
Розташований на висоті 1.100 м над рівнем моря, курорт Стина де Вале є оазисом спокою, відпочинку і лікування у самому серці гірського масиву Вледяса.
Христина Манта, 11.12.2016, 01:24
Розташований на висоті 1.100 м над рівнем моря, курорт Стина де Вале є оазисом спокою, відпочинку і лікування у самому серці гірського масиву Вледяса. Це місце славиться в першу чергу своїми олиго і залізистими водами, тонічним біокліматом, що характеризується низьким атмосферним тиском, інтенсивною сонячною радіацією і високо іонізованим повітрям. Більше того, географічне положення курорту Стина де Вале пропонує широку палітру незвичайних пейзажів і численних природних пам’яток.
Курорт приймає туристів протягом усього року. Взимку, лижні спуски для займання різними видами спорту легко доступні для туристів. Крім зимових видів спорту, туристи можуть обрати між катанням снігоходами, санками або іншими взятими на прокат транспортними засобами, щоб відвідати прилеглі зони або просто для задоволення. В інших періодах року, курорт може стати відправною точкою для піших прогулянок, так як цей регіон багатий на туристичні маршрути, позначені належним чином, що рушають з регіону Ізворул Мінунілор, або від готелю Ядоліна.
З-поміж найбільш важливих туристичних пунктів курорту числиться Ізворул Мінунілор, символ курорту, а також монастир та церква, які відкриті цілодобово. Маршрути навколо курорту Стина де Вале є, найімовірніше, найважливішою причиною доступності для туристів протягом всього року. Таким чином, ви можете відвідати водоспади Ядоліна, Велул Міресей та кілька інших водоспадів різних розмірів, печеру Мезіад, Водну печеру, Печеру Ведмедів, природні плато Падіш та Четиціле Понорулуй. Курорт рекомендується для будь-якого віку, тут можна проходити лікування від респіраторних захворювань, фізичного та інтелектуального стресу, анемії, рахітизму і порушень росту у дітей.
Від Стина де Вале можна дуже легко дістатися до 3 водоспадів: Ізворул Мінунілор, Ядоліна та Вилул Міресей. Ядоліна вражає багатьох туристів своїм красивим водоспадом в кілька етапів. Кажуть, що тут жив дуже старий майстер, який оволодів мудрістю богів і міг змайструвати будь-що. Секрети богів допомогли йому розгадати таємницю всіх його проблем. Останніми роками, однак, ніхто не чув про нього, а літні люди кажуть, що він переселив свою хатину саме по той бік водоспаду. Там ніхто не турбує його, так що він може спокійно жити.
Вилул Міресей (укр. Фата молодої) – це один з найкрасивіших водоспадів Румунії. Висота води водоспаду перевищує 30 метрів. У зимовий період замерзає кам’яна стіна, будучи відмінним місцем для льодолазіння для ентузіастів цього виду спорту. Стара легенда нагадує, що назва водоспаду походить від того, що давнім давно одна наречена впала з крутої скелі в районі водоспаду, а її вуаль залишилася на скелі. Тоді, весільні гості почали плакати, тим самим утворюючи каскад. Насправді, його назву можна приписати формі водоспаду, що нагадує про фату.
Неподалік від курорту розташована печера Мезіад, яка була оголошена природним пам’ятником, будучи спелеологічним заповідником. Це велика печера, будучи однією з перших в Румунії облаштованих печер і довгий час однією з найдовших печер в нашій країні (завдовжки 4.750 м на декількох рівнях). Її було облаштовано в 1972 році і відкрито для туристів. Печера має три найбільш важливі отвори (різниця між головним входом і найвищою точкою становить 78 м). Туристичні зони не мають конкреції, вони були повністю знищені; але вони були збережені в менш доступних зонах, розташованих на верхньому поверсі. Печерний вхід – гігантський (заввишки 16 м, завширшки – 10 м) і має напівкруглу форму.
Перший зал дуже просторий. Біля правої стіни тече струмок, який перетинає весь головний коридор печери, майже до самого кінця, на відстані близько 270 м. Печера складається з трьох основних секторів: головна галерея, що розташована на нижньому поверсі; перший та другий поверхи. За розміром і структурою галерей, ця печера відіграє велике значення для спелеодосліджень. Вона також має важливі біоспелеологічні залишки, а також антропологічні, які до цих пір лише частково були досліджені. Антропологічні відкриття, зроблені фахівцями спелеологами у 1960 році засвідчили, що Печера Мезіад використовувалась як укриття для доісторичної людини.
