Замок Хуньяді з міста Тімішоара
Замок Хуньяді з міста Тімішоара вважається найстарішою будівлею цього міста.
Христина Манта, 29.09.2013, 01:24
Замок Хуньяді з міста Тімішоара вважається найстарішою будівлею цього міста. Історія замку та фортеці Тімішоара почалася сімсот років тому, коли угорський король Карл Роберт Анжуйський вирішив збудувати тут протягом кількох років свою королівську резиденцію. Після здійсненого ним візиту до Тімішоари в 1307 році, італійські майстри почали будувати замок, за венеціанським зразком, використовуючи для фундації вбиті в землю дубові колоди. Важливість, яку здобули замок і фортеця, доведена й тим, що Тімішоара була єдиним містом цієї частини теперішньої Румунії зазначеним на італійській карті Анджеліно Дулчерто, у першій половині XIV століття.
Слава міста зросла в перші десятиліття наступного століття, коли Філіппо Сколарі, яскравий представник епохи Відродження і знаменитий кондотьер, який вважається одним з кращих шести флорентійців з усіх часів, отримав від короля Сигізмунда Люксембургзького титул графа Тімішоари та інших банатських країв. Для Сколарі, відомого також під імям Піппо Спано, Тімішоара була однією з улюблених резиденцій. У народі кажуть що, коли король Сигізмунд подарував йому цей замок, він, як і вся фортеця були в стані занепаду і потребували серйозних ремонтних робіт. Замок, який був резиденцією Сколарі аж до його смерті, був підкріплений, були відновлені інтерєри та внутрішні декорації.
Сколарі привів до Тімішоари італійських майстрів і художників, які прикрасили замок численними картинами і скульптурами, і за короткий час, він конкурував навіть із Вішеградською королівською резиденцією. Найбільш важливим послідовником Філіппо Сколарі в Тімішоарі був Янку Хунедоарський (Хуньяді), який в дитинстві був зброєносцем Соларі в Тімішоарському замку, бо за звичаєм того часу, молоді представники дворянських родин навчалися збройному мистецтву при великому полководцю. У Тімішоарському замку, Сколарі навчив Янку Хунедоарського (Хуньяді) військової тактики за італійським зразком. Це допомогло останньому стати пізніше одним з найбільших воєначальників часу.
У 1443 році, коли Янку Хунедоарський (Хуньяді) був графом Тімішоари, відбувся настільки сильний землетрус, що частина замку і замкових укріплень були зруйновані вщент. Янку дав наказ перебудувати як замок, так і його укріплення, за новими стратегічними вимогами часу, після появи вогнепальної зброї. Фортеця була оточена ровами, замок був повністю відновлений за планами італійського архітектора Паоло Сантіні да Дуччо, який не зберіг майже нічого із старої Анжуйський будівлі. Площа замку була розширена і були відновлені декілька будівель всередині фортеці. У 1455 році отримав він Тімішоарський замок на основі акту дарування від короля Владислава V-го. Замок залишиться у власності родини до смерті Матяша Корвіна в 1490 році. Ставши господарем замку, Матяш Корвін продовжив будівельні роботи за власний рахунок: підняв колишнє підземелля, підняв другий поверх, де були влаштовані кімнати для гостей, секретарів та інших посадових осіб. На першому поверсі розташований зал лицарів, стайня і вязниця, а на другому поверсі приміщення для королівської родини, кімнати для гостей і каплиця.
Наприкінці XV століття, коли графом Тімішоари став один з найвідоміших командирів армії на південному сході Європи Павел Китаєць, абсолютно захоплюючий персонаж того періоду, замок став жахливим для турків, він здобувши славу як місце мук для турецьких увязнених. У підвалах замку, вони піддавалися неймовірним тортурам, що викликало страх і жах по всьому мусульманському світу. Павел Кітаєць не вагався порушити ісламські релігійні норми, яких суворо поважали турки. Зі звязаними руками і ногами, ув’язнені були пришиті в шкурах буйволів і кинуті у води річки Тіміш або голодним свиням, яких турки вважали нечистими тваринами. Інших звязували до млинового колеса, вирубували їм руки та ноги. Такі варварські покарання не були чужими в епосі, однак турків охоплював страх від цього.
Будучи пошкоджений під час перезавоювання Банату імператорською армією, замок був відреставрований і служив складом та казармою для військових сил. Знову зруйнований в 1849 році, на цей раз угорськими революціонерами, реконструкція замку була довершена 1856 року. З 1947 року по теперішній час у залах Замку Хуньяді виставлені експонати Музею Банату (відділи Археології, Історії та Природознавства), які запрошуємо й вас відвідати.
