Буковина – край писанок!

Відомими осередками писанкарства в Буковині є Бродина, Улма, Сучевіца, Молдовіца, Чокенешть, однак майже у кожному буковинському селі є своєрідний Музей писанок, а писанки продаються на ярмарках та художніх салонах.

Христина Манта, 16.04.2017, 07:50

Настав Великдень! Особливим символом цього свята є писанка. Коли приходить весна в буковинський край, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята, збираються люди у своїх оселях біля печей і беруться за давнє ремесло – розписування писанок. До XIII століття писанки були відомі в всій Європі та Західній Азії. Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління.

Буковина, розташована на півночі Румунії. Вона завжди приваблювала туристів своїми особливими принадами. Тамтешні краєвиди натхнули багато поетів та письменників, унікальні буковинські церкви були зведені великими молдовськими господарями, а напередодні свят народні костюми забарвлювали й забарвлюють досі сільську атмосферу. Це регіон, де кожний турист може пережити новий цікавий досвід. Кожен може знайти щось цікавого для себе, особливо тепер, під час пасхальних свят.

Відомими осередками писанкарства в Буковині є Бродина, Улма, Сучевіца, Молдовіца, Чокенешть, однак майже у кожному буковинському селі є своєрідний Музей писанок, а писанки продаються на ярмарках та художніх салонах. Ми радимо обов’язково відвідати своєрідний Музей писанок. Це приватний музей народної майстрині Лучії Кондрі, в гірському селі Молдовіца, в якому виставлені 5.000 її писанок. Протягом життя вона розписала понад 10.000 писанок і має індивідуальний підхід до кожного туриста, незалежно від того, з якого куточку континенту він походить. Про бельгійців, наприклад, вона каже, що їх вишивка і в’язані вироби подібні до румунських. Тому писанки для бельгійців будуть обов’язково з мережива. Лучія Кондря упродовж 15 років взяла участь у 90 міжнародних виставках, а кожна зроблена нею писанка є справжнім шедевром. Вона має 6 різних методів творення писанок і кожне яйце є унікальним. Оригінальний орнамент писанок, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світосприймання і природи, єднає з традицією минулого. Сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом зародження життя, символом сонця. Безліч легенд і міфів народів світу пов’язані з культом яйця.

Неподалік села Молдовіца, розташоване інше буковинське село, що славиться своїми народними майстрами з розпису писанок – Чокенешть. Там щороку, напередодні Великодня, проходить фестиваль присвячений писанкарству. Цього року, у перший тиждень квітня, на XI-му Національному фестивалі писанок взяли участь понад 100 народних майстрів зі всіх куточків країни. До програми заходів увійшли майстеркласи з писанкарства, поетичні моменти, релігійні пісні, театральні вечори і виставки писанок.

А в селі Палтін живе писанкарка Філотея Дражміч, українка, яка створила у себе в хатині Музей писанки. Серед безлічі писанок там є і старовинні, яким понад сто років, і створені самою майстринею. Писанки Філотеї Дражміч перестають бути суто атрибутом Великодня і стають самостійними витворами, на яких знаходять своє місце і стародавні орнаменти, і квіти, й навіть різдвяні дзвіночки. А якщо говорити про яйця-писанки, то один з найбільших пам’ятників у світі присвячений писанці розташований теж в Буковині, у місті Сучава. Висота яйця пам’ятника складає 7,25 м, діаметр – 4,60 м, а вага – майже дві тонни.

У селі Вама знайдете інший Музей писанок. Заснувала його писанкарка Летиція Оршівська, володар кількох міжнародних нагород і відзнак. Протягом багатьох років, від коли музей відкрив свої двері для публіки, писанкарці вдалося зібрати велику колекцію з більш ніж 3000 писанок, розділених на дві основні категорії: буковинські писанки і міжнародна колекція, до якої входять понад 2000 писанок із 79 країн світу. Це писанки із страусових, гусячих, черепашачих, лебединих яєц і т.д. або з каменю, кераміки чи скла.

Але як розписують народні майстри яйця? Найчастіше писачком – невеличкою дерев’яною паличкою, у якій розпеченим цвяхом випалюють дірочку, щоб вставити туди металевий наконечник чи трубочку, згорнуту з фольги. Потім цей наконечник закріплюють ниткою. Щоб писанки довше зберігалися, з сирого яйця видувають білок і жовток. Попередньо яйце треба добре вимити у воді, розчинивши у ній трохи харчової соди. Потім яйця кладуть у легкий розчин оцту у воді, коли вони просохнуть, приступають до розписування. Найчастіше це роблять за допомогою воску. Натуральний бджолиний віск кладуть у невелику металеву чи керамічну посудину. Посудину з воском ставлять на невеликий вогонь. Віск повинен бути гарячим, але не доведеним до кипіння.

Народні писанкарі готують фарби для своїх писанок з природних барвників, тобто з різних рослин і насіння. Збирають їх заздалегідь, влітку та восени. Спочатку вони фарбують яйце в ясній фарбі, наприклад у жовтій. Після цього яйце виймають з фарби і кладуть, аби висохло. Потім на ньому наводять віск на ті місця, що мають залишитися жовтими, і фарбують у другій, цього разу темнішій фарбі. І так роблять доти, доки писанка не набере такого вигляду, якого хоче їй надати майстер. Коли вже малюнок закінчений, писанки складають у миску і кладуть у піч, де повинна бути температура до 40°С. Коли віск розтопиться і спливе з яйця, писанка готова. Вона може стати найкращим подарунком Великодня.

Навесні, коли природа оживає, земля вкривається першою зеленою травою, веселиться з синіми небесами та водами, до нас приходить Великдень. За легендою доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть щороку до Великодня. Світ існуватиме до коли люди розписуватимуть писанки. Щасливого вам Великодня, дорогі друзі!