YARD SALE – нове життя для старих речей
У всіх великих столицях існують спеціальні місця, де люди можуть продавати за невелику суму те, чим вони більше не користуються.
România Internațional, 25.06.2013, 11:25
У всіх великих столицях існують спеціальні місця, де люди можуть продавати за невелику суму те, чим вони більше не користуються. Такі місця називаються або ”блошиний ринок” (”Marche aux Pouces” у Франції, ”Fleemarkt” в Німеччині) або ”багажниковий розпродаж” чи ”дворовий розпродаж” в Англії (”carboot sale” чи ”yard sale”). Ці невеличкі ярмарки дають нове життя речам, на яких збирається пил у шафах тих, хто їх купив, ймовірно, за чималі гроші, можливо лише минулого сезону. Вже деякий час такі заходи почали проводитися і в Бухаресті, їх сприймають як спосіб переробки речей суспільством, яке швидкими кроками наближається до надмірного споживацтва.
Габріела Андрея Урде є однією з організаторів такого роду заходів. Ми запитали її, чому вона обрала назву ”Уard sale” замість місцевого аналога: ”Це ярмарок старих речей, але тому, що в румунів є дуже багато понять, які втратили свій сенс і набули негативної форми, я не назвала його ярмарком старих речей, а ”Уard sale”. Перший випуск відбувся у лютому цього року, і все розпочалося з того, що я переїхала з одного будинку в інший і з цієї нагоди відкрила для себе, що в мене дуже багато одягу і речей, які не вартували, щоб їх викинути. Їх потрібно було віддати, або обміняти, або продати за меншу ціну, і так я подумала, що було б добре організувати Уard sale не лише для мене, безперечно є й інші люди в такій самій ситуації. І ось так ми дійшли до 5-ого випуску”.
Продавці таких речей беруть участь на ярмарку кожного випуску, тому що це починає їм дуже подобатися, а інших нових учасників приводять старі, або ті, хто почув про це з різних джерел, зазвичай з соціальних медіа чи Інтернету, або з веб-сторінки Габріели. Як розгортаються справи? ”Вони записуються, сплачують мінімальну оплату, яка більш-менш покриває організаторські витрати та оренду самого простору. Ми збираємося в одному кафе, воно майже те ж саме кожного разу. Зараз ми будемо зустрічатися в іншому кафе, більшому і центральному. Отже, ми збираємося раз в неділю і зранку до вечора чекаємо, щоб прийшли люди. Зазвичай їх приходить дуже багато, вони роздивляються і купують речі за невелику ціну, від 5 до 50 леїв (приблизно від 1.5 до 15 доларів). Мабуть, кожного випуску приходять сотні людей”.
Що приваблює цих декількох сотень покупців — дізнаємося від Габріели Урде: ”Багато з них приходять, тому що хочуть порпатися в речах і відкрити їх для себе більше, ніж купувати в магазині, куди ти йдеш і береш певну модель, яку мають усі. У нашому житті, яке є досить стандартизованим та обмеженим, людям і далі потрібні сюрпризи. Іноді вони більше радіють за річ, яка коштує 5 леїв, ніж за річ, за яку дають багато грошей. Це просто-напросто відкриття та радість знайти безцінь. А ще багато з тих, хто приходить купити, задумуються принести для продажу і свої речі. Потрібно ввести і їх у кругообіг, тому що наше споживче суспільство підштовхує нас збирати багато речей, які згодом потрапляють до смітника. Але вони насправді не сміття. Все потрібно повторно використовувати. А таким чином ми в невеликій мірі починаємо повторно використовувати, вводимо в кругообіг одяг, який не варто викидати на сміття, який знаходить місце в шафах інших людей бодай на декілька років. Ми починаємо краще використовувати деякі ресурси. Деякий час тому я організувала й салон старовинних речей. Вінтаж починається з 1920 року і закінчується 1980 роком. Майже все, що ми приносимо зі своїх шаф, якщо там є й речі вінтаж, тобто до 1980 року, — це випадок. Зазвичай вони мають велику естетичну й сентиментальну цінність. Наприклад, сукні бабусь. Предмети, створені багато років тому, порцелянові фігурки, ювелірні вироби, які не мають дуже велику цінність, зроблені для того, щоб ними користувалися, Ти береш блузку, носиш її один рік, а потім що робиш з нею? Вона залишається в шафі, займає місце, припадає пилом та і все. Якщо ти принесеш її на Yard Sale, у найгіршому випадку ти зможеш її обміняти на іншу річ. Якщо ні — ти її продаси, і хтось все-одно порадується їй”.
Ми запитали Габріелу Урсе, яким був найбільший сюрприз, який принесли їй ці недільні зустрічі: ”Завжди найбільшим сюрпризом були люди. Їхня дуже велика відкритість. Приходило дуже багато знайомих і друзів, яких я вже дуже давно не бачила, приходили люди з індустрії моди, стилісти, газетярі, дуже багато людей, які дізналися про це з різних джерел. Інформація розповсюдилася органічно, сама по собі, і це означає, що потреба була очевидною. Приємне природне спілкування кожної неділі притягає людей, люди приходять і перебувають тут більше, ніж би пробули у магазині, і мені здається, що, йдучи звідси, вони веселіші й радісніші. Це соціальний захід, я бажала собі, щоб це був захід молодої громади, яка захоплюється модою і бажає для себе й чогось іншого. Нарешті це відбувається і в нас, і я хочу проводити це щомісяця. Ринок потриманих речей — це нагода навчитися, що речі мають більше життів.”
Габріела Урде каже, що наш недолік — купувати під поривом імпульсу, тому ми і тримаємо речі потім у шафі. Лише коли ми починаємо розуміти, що їхнє місце не поруч з нами, не в нашому житті, і що вони даремно займають місце у шафі, Yard Sale дає нам рішення цієї проблеми.
