Cловацьке скло народилося в Румунії
Сьогодні в Шинтеу (Нова Гута), в самому серці гір Плопіш, на кордоні між повітами Бігор і Селаж, залишилося понад 2000 словаків, кожен з яких вміє обробляти скло і дає нове життя місцевій історії.
Василь Каптару and Ана-Марія Кононовіч, 23.07.2024, 06:45
Словаки становлять 0,1% від загального населення Румунії. Вони проживають переважно в західній частині країни, найбільші громади словаків у Румунії знаходяться в повітах Бігор і Арад, де вони становлять 1,22% і 1,25% від загального населення відповідно.
Сьогодні в Шинтеу (Нова Гута), в самому серці гір Плопіш, на кордоні між повітами Бігор і Селаж, залишилося понад 2000 словаків, кожен з яких вміє обробляти скло і дає нове життя місцевій історії. Більше двох століть тому тут оселилися словаки, яких привабили багаті ліси та перший скляний завод у Румунії, заснований у 1780 році в Гуті. Через 60 років, в 1840 році, фабрика переїхала в Шварцвальд. До Першої світової війни в районі Шинтеу проживало близько 20 тисяч словаків.
Тутешній музей скла нагадує, що в Старій Гуті також виготовляли перші ін’єкційні флакони для пеніциліну та інших продуктів фармацевтичної промисловості. Це унікальний досвід – побачити, що тут виробляли в ті часи дуже примітивними методами. У музеї також зберігаються певні артефакти або шматки скла та цілі шматки ампул колишнього склозаводу. Серед експонатів є ключ від фабрики, а також печатка зі словацькими ініціалами, а це тому, що кожен видув мав поставити печатку, як особистий знак якості.
Зараз у музеї працюють двоє склярів, один із Шинтеу, інший із Селажа. Вони виробляють різні скляні предмети. Вони переробляють скло і виготовляють склянки, глобуси, вироби ручної роботи, святкові прикраси, пляшки та інші предмети, які продають туристам.
Корнел Лупо навчався в професійно-технічній школі в Турді, займається скляною справою 40 років. В інтерв’ю Радіо Румунія він розповів: «Склоробство – досить складна робота. Після 1996 року, коли завод у Шварцвальді закрився, я поїхав до Угорщини, також на скляний завод, де працював 11 років. Там я брав участь у творчому національному конкурсі і посів перше місце. Потім у 2002 році я на рік поїхав в Україну. З України я їздив у Пальма-де-Майорку, в Іспанію, на вісім років, також працював на скляному заводі. А з Іспанії я приїхав сюди, в Гуту Славію.»
Які предмети сьогодні створюють склороби? Корнел Лупо: «Від склянок до всіх можливих скляних виробів, аж до декоративних скляних елементів. Склярів, які виготовляють вироби ручним способом небагато. Майстерність означає вільні руки, без форм, без преса, без робота. Немає моделі, яку б ми не змогли зробити! Люстри! У Шварцвальді була єдина в Європі фабрика, де виготовляли люстри для всіх соборів Європи, з листям, ручками, абажурами.»
Франтішек Корітар також почав обробляти скло з пристрасті. Він розповів: «Нам доводилося працювати там, де було ближче до дому, а найближче був Шварцвальд. Я родом із Шинтеу. Зараз у своєму віці я хотів би передати цю справу іншим, але молодь не цікавиться цим. Був у мене один учень, але пішов замість того, щоб працювати. У нас немає заміни.»
Корнел Лупо додав: «Він хотів навчитися цьому за два-три дні, але це непроста справа, щоб опанувати цей фах потрібні роки. Треба проходити різні етапи, працювати поки не навчишся зробити готовий продукт від А до Я. За два-три дні цьому неможливо навчитися», – усміхаючись сказав наш співрозмовник.
Коли ми запитали Франтішека Корітара скільки скляних виробів він виготовив з 19 років, майстер сказав: «Я не міг їх порахувати, тому що я працював за нормою. Нас було по 7 у команді і ми мали встановити норми. Я також робив фужери та пляшки для вина, доводилося робити близько чотирьох- п’ятисот, так само і для лікеру – по шість-сімсот, за шість годин. Було непросто, ще й дуже спекотно, біля печі, де плавлять скло при 1450 градусах за Цельсієм, а під час обробки, де 1100 градусів, було нелегко!»
Ми також дізналися, що з Шинтеу можна доїхати до Шварцвальду прямою дорогою і це тому, що ця дорога існує з давніх часів і нею йшло скло з Румунії до Словаччини.
