Історії з кондитерської «Casa Capșa»
У часи, коли Бухарест був відомий як малий Париж, тут існувала кондитерська Casa Capșa (укр. Будинок Капша), заснована в середині 19 століття чотирма братами - Василем, Антоном, Костянтином і Григорієм - онуками македонсько-румунського кушніра.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Манта, 29.04.2025, 07:23
У часи, коли Бухарест був відомий як Маленький Париж, тут існувала кондитерська Casa Capșa (укр. Будинок Капша), заснована в середині 19 століття чотирма братами – Василем, Антоном, Костянтином і Григорієм – онуками македонсько-румунського кушніра. З часом це місце стало відомим на всю Європу і спліло навколо себе богемні історії: сюди поверталися важливі люди того часу, актори, письменники, поети та румунські політики, а також всілякі нероби, місце, де дражнитися було нормою дня.
За часів комуністичного режиму кондитерська «Будинок Капша» занепала, а після 1989 року боязко повернулася до життя. Сьогодні організовані тут заходи розповідають про нерозказані історії, які розгорталися в цій історичній будівлі.
Про це нам розповіла директорка з продажу Мірона Нору: «Ми дуже часто проводимо організовані тури, де розповідаємо історію готелю, історію кондитерької та історію кафе, яке зробило нас відомими. Ми пересуваємося готелем, Червоною залою, Синьою залою, розповідаємо історію кожного предмета, який ми візуалізуємо, а в кінці зупиняємося покуштувати шматочок смачного тортика, де розповідаємо трохи про історію кожного торта, а Жоффр – це торт, який зробив нас всесвітньо відомими. З нашої точки зору, історія така, торт був створений у 1920 році командою кондитерів Будинку Капша, а не Григоре Капшою, тому що в 1920 році Григоре Капша вже не було серед живих. Він помер у 1902 році. Але ми пишаємося тим, що його ім’я залишилося настільки відомим, що вважається, ніби саме він винайшов цей торт. Він був виготовлений для маршала Жоффре після його перемоги у Першій світовій війні. Він має циліндричну форму, що імітує французький шолом, і виготовлений з чорного шоколаду, оскільки маршал Жоффре, як відомо, страждав на діабет. Але темний шоколад є важливою основою для переважної більшості наших тортів і цукерок, адже Григоре Капша також страждав на діабет. Це одна з причин, чому ми найбільше використовуємо темний шоколад для наших продуктів. Це невеликий секрет, яким я поділяюся з вами зараз і який ми розповідаємо людям, які приходять до нас на тури».
І на цьому ініціативи не зупиняються, як розповіла нам Мірона Нору: «У травні ми хочемо спокусити вас турами по готельних номерах. Зараз ми займаємося документацією, а саме намагаємося визначити, хто з людей зупинявся в якому номері. Наприклад, Песторел Теодоряну, якщо ми можемо використовувати це слово, був впливовим інфлюенсером для Будинку Капша, він приваблював сюди багато гостей. Особливістю готелю, який відкрився у 1881 році, є те, що заселення відбувалося не на основі реєстрації, як сьогодні, тобто ти не міг просто прийти на рецепцію, тебе мав хтось порекомендувати. Це була особливість нашого готелю. І Песторел Теодоряну давав багато рекомендацій. На основі документації, яку ми маємо, ми зараз намагаємося з’ясувати, хто в якому номері зупинявся, щоб тур був максимально цікавим, а інформація максимально наближеною до тогочасних реалій».
Історія свідчить, що багато літературних творів починалися саме звідси, з місця, де відбувалися формальні та неформальні дебати. Мірона Нору: «Ці дебати відбувалися у приміщенні, яке зараз називається «Червоним салоном», тобто в колишньому ресторані. Частина його була перетворена на кафе, яке відкрилося в 1893 році. Письменник Лівіу Ребряну, наприклад, був постійним клієнтом «Будинку Капша». Він часто приходив сюди зі своїм сусідом Іоном Мінулеску. Відомо, що свого часу Ребряну дуже захоплювався детективними історіями. Свій єдиний детективний роман «Обидва» він написав на основі виклику, що був зроблений тут, у Будинку Капша. Ще один елемент, що спостерігає кожен клієнт, який заходить до нашої кондитерської, – це те, що майже на кожному столику є іменні картки, наприклад, «столик поета Тудора Аргезі». Ми дізнаємося, наприклад, з його щоденників, з його листів, що він любив сидіти на великих плюшевих диванах, тому ми з’ясували, який стіл був його улюбленим столом, і картка незабаром з’явилася на столі. Отже, якщо ви переступите наш поріг, то зможете сісти за один із відомих столів письменників, митців, які колись переступали наш поріг».
Історії з патиною часу нагадують про місце, яке сприяло зміні румунських кулінарних смаків від десертів з турецьким впливом до європейських.
