Що таке екосенсорність і чого вона прагне?

Весна - це час регенерації, відродження природи, тому не дивно, що група мультидисциплінарних митців і творців, та група студентів створили подію "Еко-сенсорність. Шляхи для спільнот майбутнього", з ідеєю побудови разом альтернативних спільнот майбутнього...

Ана-Марія Кононовіч і Христина Манта, 02.04.2024, 06:35

Весна – це час регенерації, відродження природи, тому не дивно, що група мультидисциплінарних митців і творців, а також група студентів створили подію “Еко-сенсорність. Шляхи для спільнот майбутнього”, з ідеєю побудови разом альтернативних спільнот майбутнього.

Захід проходив по черзі в Петрошанах та Бухаресті. У Петрошанах, в колишньому осідку асоціації Urban Lab, присутні мали можливість стати активною частиною досвіду занурення в еко-сенсорну інсталяцію, яка приводить в рух всі органи чуття, взяти участь у перформативних моментах і дослідити візуальний всесвіт планети за допомогою віртуальної реальності. В інсталяції також були представлені роботи команди робототехніки з Валя Жіулуй, команди молодих людей, нагороджених національними та міжнародними преміями за внесок в галузі робототехніки.

З нагоди проєкту також відбулася конференція, проведена трьома залученими асоціаціями – асоціація Macaia (через Plastic Art Performance Collective), Urban Lab та Creatorium (Норвегія). Під назвою “Відновлення зв’язку з природою” (Å gjenopprette kontakten med naturen), тема розглядалася з різних точок зору, як на місцевому, так і на загальноєвропейському рівні. Обговорювалися питання захисту довкілля та важливість активного залучення громади, а також роль культури та активізму в переоцінці місцевості, як сільської, так і міської.

Аліна Тофан, художня керівниця та виконавиця проєкту, розповідає про вибір міста Петрошани як фокусної точки проєкту, як фактичного робочого простору, так і точки натхнення для мистецького підходу проєкту: “Видобуток корисних копалин у космосі є одним із трендів майбутнього. На жаль, ми прагнемо колонізувати космос та інші планети, нові форми життя, яких ми так прагнемо. Тим часом, долина річки Жіу залишається територією, де після видобутку ресурсів, здається, нічого не залишилося, окрім незліченних можливостей відновити зв’язок з тим, що у нас ще залишилося: Природою. Ось чому ми вже два роки поспіль пропонуємо проєкти тут, у долина річки Жіу, і цього разу ми раді бачити двох митців з-за кордону, з Норвегії, і я думаю, що це спосіб для нас по-новому відкрити природу, історії людей, які тут живуть. А мистецтво може відкривати світи, воно може принести світло навіть туди, де було багато страждань і темряви”.

Для Владислава Калестру (Італія/Норвегія), творця сенсорного досвіду/сенсорної інсталяції, залученого до арт-проєкту: “Цей проєкт пов’язує нас з місцевою громадою, місцевим середовищем і спадщиною цього місця. Відвідування шахтарськох місцевості Петріла було дуже потужним досвідом, який змусив мене пережити дуже сильні почуття. Історія видобутку корисних копалин справила на мене велике враження. Коли я приїхав, у мене були сумніви і питання, наприклад, наскільки важко істоті інтегруватися в місцеву систему і наскільки складним може бути цей зв’язок. І я дуже радий бути частиною цього мистецького проєкту, який поєднує різні медіа в ідеї відтворення різних чуттєвих реальностей. Ми з нетерпінням чекаємо на кінцевий результат і сподіваємося на майбутню співпрацю з Plastic Art Performance Collective та організацією Macaia”.

“Екосенсорність: шляхи для спільнот майбутнього” представляє бачення планети, якої не торкнулася людина, а отже, і не використала. Планету, на якій існують, ростуть і процвітають рослинні, мінеральні та тваринні царства поза руйнівними наслідками глобального потепління та забруднення.

Дана Кодря, студентка з команди робототехніки, яка бере участь у проєкті, зазначила: “Подія презентує ідею спільної побудови альтернативних спільнот майбутнього. Проєкт є ініціативою об’єднати творчість та уяву з різними концепціями зв’язку між людиною та природою. Для мене проєкт – це можливість налагодити зв’язки з новими людьми та місцями, а для команди – нові громадські зв’язки та можливість включити технології у незвичний спосіб у розвиток нашої громади”.

Йорген Й. Йенссен, тренер воркшопу з еко-спільноти, розповів про свій досвід роботи з проєктом: “Принадність цього проєкту в тому, що я можу поїхати туди, де експериментальні проєкти можна робити так легко. Ми застосовуємо наскрізний підхід, коли досліджуємо минуле, заглиблюємося в можливі види майбутнього людства, а також у відношення до природи і до того, як вона нас трансформує, як ми стаємо гібридами. І ідеальним середовищем для вивчення того, як людина може трансформуватися в майбутньому, з багатьох точок зору, є шахтарський населений пункт Петрошань, оскільки воно пов’язане з гірничодобувною промисловістю. Тож яке ще місце може бути більш підходящим? Люди видобували корисні копалини завжди, і ми, ймовірно, будемо розкопувати астероїди, планету Марс, вийдемо в космос і все одно будемо видобувати корисні копалини. І все тому, що нам потрібні ресурси. Але ким ми станемо, коли опинимося в космосі? Це питання, яке ми досліджуємо”.

Чи можемо ми переосмислити роль і позицію людини по відношенню до довкілля, інших царств і видів? Чи можемо ми уявити світ, в якому людський наратив про світ не домінує, а діалогізує в гармонії з усіма іншими нелюдськими сприйняттями, почуттями та досвідом? Саме на ці питання прагне відповісти проєкт.