Французькі забаганки в Клужі та Бухаресті
Анда Калініч за освітою психолог, але працювала тестером програмного забезпечення.
România Internațional, 10.09.2013, 02:39
Анда Калініч за освітою психолог, але працювала тестером програмного забезпечення. Ось вже 6 років, як вона покинула свою роботу, щоб присвятити себе виключно своїй дитячій пристрасті: кондитерським виробам. У маленькій лабораторії з Клужу, яка скоріше схожа зі старовинною аптекою, в конвертах та невеличких пляшечках Анда Калініч зберігає безліч див, які перетворює у надзвичайні солодощі. Мак, шоколад Валрона, гуанажа та маракуя, фіалки, лаванда, пелюстки троянди, білий трюфель, малина, зелений чай матча, чай ерл грей, кава, желе з рожевого грейпфруту чи інших фруктів поєднуються в кольори, які важко виразити словами. Проте результат носить французьку назву: макаронс.
Ні, Анда Калініч не робить лише макаронси, тобто кольоровий зефір, між двома шарами якого кладеться ароматна начинка-крем, але саме ними вона покорила смакові рецептори клієнтів зі всієї країни. Вже майже не має значення, що доставка солодощів кур’єром коштує досить багато — Анда Калініч не має часу для нудьгування. Ми запитали її, чому вона вирішила покинути свою надійну роботу заради дитячої мрії: “Коли я була ще маленькою, мені подобалися солодощі, і коли я зрозуміла, що можу сама їх робити, залишився лише один крок до теперішнього моменту. Я людина, якій не подобається мати відчуття прикрості, шкоди. В певний момент я сказала собі, що прийшов час спробувати і подивитися, чи ця справа з кондитерськими виробами матиме успіх. А то б я залишилася із сумнівами: “а що було б, якби… “, і так я спробувала. Мені пощастило з людьми, які мене підтримали, від мого чоловіка до колишнього шефа, який пообіцяв мені, що прийме мене назад, якщо справи не підуть добре. Коли ми нарешті переїхали в наш будинок, я змогла серйозніше зайнятися справою, тому що нарешті мала простір, могла купити собі різні інструменти, і так все почалося.”
Анда Калініч каже, що макаронси є свого роду іграшками для кондитерів: “З ними можна робити все, що захочеш, від ароматів до кольорів та форм, практично, вони дають тобі безкінечні варіанти. Їх не важко робити, але треба бути дуже уважним на те, як ти їх перемішуєш, які інгредієнти вибираєш, як кладеш їх на лист для випікання, на вологість та температуру кімнати, в якій працюєш — на всі ці аспекти треба бути уважним, але якщо всі з них виконано — все повинно пройти легко.”
Інгредієнти вона імпортує з Франції та Бельгії, хоча і в Румунії є постачальники: “І в Румунії є інгредієнти, якими я користуюся, але ціни набагато вищі, тож я волію краще привозити їх з-за кордону, щоб змогти дати якомога вірогіднішу ціну для тих, хто їх купує. Але є постачальники і в Румунії, і тим, хто хотів робити солодощі вдома, я щоразу радила купувати від них. Коли ти робиш це лише один раз — так вигідніше робити, ніж імпортувати.”
Два роки тому Анда Калініч взяла участь у Світовому чемпіонаті шоколадників, де зайняла 4 місце: “Я взяла участь у півфіналі Південної та Східної Європи, разом з конкурентами з Польщі, Словаччини, Туреччини. Я зайняла 4 місце серед шоколадників-фахівців, людей які цим займаються 10-20 років, які це вивчали і мають традицію у виготовленні шоколаду. У нас навіть не існує професії шоколадника у списку професій. Я не пройшла жодного курсу. Я співпрацювала з однією майстернею з Чіснедіє, мабуть, це єдина майстерня в Румунії, де роблять шоколад кустарним способом. Я була в них із грудня до лютого. Я вчилася сама, але мала доступ до приладів для розтоплення шоколаду, мала багато шоколаду, і мала в кого запитати, якщо у мене щось не виходило.”
Навіть якщо вона не пройшла жодної офіційної підготовки, 4 місце на Світовому чемпіонаті шоколадників привернуло до неї увагу преси. Проте й тепер, коли у неї з’являється новий клієнт, вона хвилюється: “Щоразу я намагаюся дізнатися, що йому сподобалося, а що — ні, щоб на майбутнє можна було вдосконалити рецепти. Mене цікавлять відгуки від людей, які куштують мої вироби. Визначення коливаються від “божественно” до “я не думав, що існує щось подібне” або “це геть таке, як у Франції”. І це мене дуже радує.”
Анда має ще одну мрію: відкрити невеличкий магазин, де зможе зустрічати своїх клієнтів. Ми запитали її, як вона уявляє собі цей магазин: “Це маленький магазин, де пахне свіжовипеченими рогаликами з маслом, де є якісна кава, у вітрині — макаронси, свіжі тістечка, щотижня новий асортимент. Магазин невеликий, це точно. Тут буде лише декілька столиків з картатими скатертинами. Він буде малесеньким куточком Франції.”
Якби ви мали нагоду скуштувати солодощі Анди, ви б зрозуміли, що її мрія недалека від здійснення. Це тому, що Анда відноситься до тих людей, які, що б не робили, йдуть у своїй справі до кінця.
