Румунські екзотичні фрукти

Багаті вітамінами, вище звичайного рівня місцевих фруктів, стійкі до зміни температури і придатні до органічного вирощування, оскільки не мають шкідників, екзотичні фрукти можуть вирощуватися й на території Румунії.

Ana-Maria Cononovici, 17.11.2020, 08:20

Багаті вітамінами, вище звичайного рівня
місцевих фруктів, стійкі до зміни температури і придатні до органічного вирощування,
оскільки не мають шкідників, екзотичні фрукти можуть вирощуватися й на території Румунії.

Більше деталей про різні сорти екзотичних
фруктів ми дізналися від Флоріна Стеніке, професора Факультету садівництва Бухарестського
Університету агрономічних наук та ветеринарної медицини. Історія почалась в
1992 році, коли через програму Темпус, університетська команда перебувала в Італійському
Університеті Перуджа, де студіювала як вирощувати ківі, запримітивши, що ківі має
майже ті самі потреби для розвитку як й персик. Так виникла ідея пробувати садити
ківі в населеному пункті Остров, на березі ріки Дунай, де є дуже добрі умови для
вирощування персиків та винограду. Флорін Стеніке уточнює: «Сказано і
зроблено, у 1993 році, навесні, ми засадили два гектари ківі за підтримки Державного
сільськогосподарського підприємства Остров. З Італії ми привезли понад тисячу гібридів
актинідії аргути (аctinidia arguta), сорт який краще витримує низькі температури ніж персик, тому його можна
вирощувати навіть у зонах, де вирощують сливу. Починаючи з 1993 року на Бухарестському
Факультеті садівництва, серед багатьох інших видів діяльності, я провів
дослідження можливостей акліматизації сортів ківі. Нас зацікавили три види: звичайний
ківі, відомий вже на ринку, ківі з жовтою м’якоттю та морозостійкий ківі. За
весь цей час нам вдалося вивчити, як розмножувати рослини ківі, різні технології
вирощування, і завдяки селекційним роботам нам вдалося сертифікувати два
румунські сорти, що є результатом румуно-італійського співробітництва. Вони були зареєстровані в Європейському Союзі під
назвами «Віп Грін» (Vip Green) та «Віп Ред» (Vip Red), два сорти морозостійкого ківі із
зеленими плодами та червоними плодами.»

Ми дізналися,
що протягом майже 10 років проводились селекційні роботи щодо гібридів ківі з
жовтою та зеленою м’якоттю. На даний момент існує вже чотири дуже цікаві сорти з
великими плодами, що мають особливі смакові якості, яких можна зберігати дуже
довго та які найближчим часом можуть бути сертифіковані. Професор Флорін Стеніке
додав: «Ківі можна вирощувати в Румунії. Існує більш обмежена площа для
вирощування саджанці ківі з великими плодами, я маю на увазі тут регіони, які специфічні для
вирощування персиків, на південній та західній частинах країни, але ми маємо можливість
вирощувати більш стійкі сорти, наприклад, ківі бебі або ківі берру, придатні
для майже всіх зон садівництва. Просто потрібно трохи сміливості з боку
виробників.»

Інший сорт, рекомендований професором
Флоріном Стеніке, що перебуває в процесі сертифікації це «Сіміна» (Simina), якого можна вирощувати без проблем де
температура взимку не перевищує мінус 25 градусів, без необхідності спеціальних
обробок: «Коли я перебував в Італії, я дізнався про іншу культуру «Асіміна
Трілоба» (Asimina Triloba). У 2000
році я привіз до Румунії також перші сорти північного банана, рослини, яка
походить із східної частини Північної Америки, стійка до морозу, витримує до
мінус 25 градусів та має надзвичайні плоди, подібні за розміром до плоди манго.
Всередині є насіння коричневого кольору, розташовані в два ряди. М’якоть плодів
має кремову консистенцію, їдять її з ложечкою, смак нагадує ванільний крем тоді, коли
фрукти дозріли, з специфічним ароматом тоді, коли фрукти тільки збираються.
Після цього смак перетворюється на карамельний крем, якщо його тримати ще
десять днів у холодильнику. І приблизно через три тижні смак переходить на
кавовий крем. Це особливий плід. І в цьому випадку немає необхідності у
фітосанітарних обробках, навпаки, рослина дуже стійка і надзвичайно красива з
декоративної точки зору, у неї кілька великих листів і квіти особливі.»

Ми також дізналися про те, що цей фрукт має дуже високий вміст мінералів та вміст калію у ньому перевищує лише
фрукт гуави. До речі на території нашої країни цей сорт вирощується у населеному
пункті Піану Ноу повіту Алба з 1926 року, коли його привезла родина Сучіу
Йоан, трансільванські емігранти, які повернулися з Огайо (США). Іншим цікавим сортом, про якого розповів професор Флорін Стеніке, є жужуба або добруджанський
фінік: «Він зустрічається в Добруджі, в населеному пункті Остров, поблизу
колишньої фортеці Дуросторум, що знаходиться в Сілістрі (Болгарії), але ми
знайшли добруджанський фінік й в Журіловці, поблизу фортеці Аргамум або в
Махмудії, поблизу фортеці Сальсовія. Ці рослини завжди ростуть поблизу колишніх
римських або грецьких поселень. Але ми знаємо, що його завезли в Європу десь за
правління імператора Октавіана Августа. У нас ці рослини дають менші плоди, подібні
до винограду, кисло-солодкі, але без особливих смакових якостей.»

Ми дізналися про те, що ці фрукти мають особливу екологічну пристосованість, від -40 до +40 градусів,
що вони добре ростуть у півдненних зонах країни та що дуже стійкі до посухи. Після стільки смакових спокус ми можемо лише заохотити виробників
спробувати вирощувати ці екзотичні види, корисні для нашого здоров’я.