Музей пам’яті
Листівки з давно забутими старовинними повідомленнями, направленими одержувачам, сьогодні можливо, невідомі, урядові постанови, які спростовують фальшиві, тривожні новини,
Ana-Maria Cononovici, 06.11.2018, 09:52
Листівки з давно забутими старовинними повідомленнями, направленими одержувачам, сьогодні можливо, невідомі, урядові постанови, які спростовують фальшиві, тривожні новини, або шляхом яких поранені в лікарнях Бухареста, оголошені полоненими під час війни, сімейні фотографії або історія, яка слідкує за розгортанням подій, починаючи з 1916 року. Це був демарш членів команди Музей пам’яті. Онлайн -музей починає з’являтися в різних музейних просторах, з безліччю інтерактивних експонатів, які запрошують поринути в історію.
Смаранда Пасніку, співзасновник асоціації PunctArt та керівник проекту в команді Музей пам’яті розповідає: «Музей пам’яті є ініціативою асоціації Punctart, яка почалася в минулому році, з бажанням створити місце пам’яті, місце, де кожен може зробити свій внесок з тими елементами, які він не хоче забути, фотографіями, документами, різні спогади, і зробити їх відомими якомога більшій кількості людей. Ми створили онлайн-платформу, де кожен може завантажувати свої спогади, сподіваючись поступово створити разом цей Музей пам’яті. Тому що йде мова про дуже довге минуле, ми вирішили зосередитися на першому етапі, тобто півтора року, на певний історичний період на початку минулого століття, звернути увагу на Першу світову війну. Ми зробили дослідження поряд з чудовою командою істориків, дослідників, антропологів, психологів, філософів, щоб побачити, що існує в архівах. В архівах колекціонерів, архівах музеїв і архівах тих, хто навколо нас, щоб взяти фрагменти цих спогадів і зробити їх доступними в Інтернеті, і починаючи з жовтня, їх можна побачити на першій виставці, мультимедійній виставці, яку ми вже відкрили в Бухаресті, тепер ми у Констанці, і збираємося поїхати ще цього року до Ясс, і наступного року в Плоєшти та Сучаву.
Музей пам’яті пропонує суб’єктивний підхід, надаючи в розпорядження зацікавленим особам архіви і свідчення, прослуховуючи думки людей з довголітнім досвідом. Більше розповіла нам Смаранда Пасніку менеджер проекту Музей пам’яті: «В минулому році ми створили наш перший механізм, щоб добратись до людей, тобто телефон спогадів. Телефон, який багато хто з нас має в себе вдома. Ми називаємо його телефоном дідусів і бабусь, який ми знаходили в них вдома, і який має дві функції: одна для прослуховування різних спогадів, інтерв’ю з літніми людьми або повідомлення з газет, які ми знайшли в нашому дослідженні, або зі свідчень, і друга можливість- записати своє повідомлення, яке отримаєш наступного року. Цей телефон, з яким, можливо, деякі з вас уже зустрілися на різних заходах, виставлений на нашій виставці, кілька примірників, вони є частиною Музею пам’яті. На виставці, насправді, можна побачити кілька мультимедійних установок, а частину нашого дослідження можна знайти в уявній формі.
Ми також дізналися від Смаранди Пасніку, що завдяки новим технологіям Punctart намагається наблизити молодь до мистецтва та культури, а також залучити не тільки молодих людей самим шукати у особистій історії ті фрагменти спогадів, які ми, як правило, намагаємось забути: На виставці ми намагаємось робити так, щоб люди самі шукали у своїй пам’яті давні фотографії, предмети про, які вони забули, але які ми не можемо викинути, оскільки вони є частиною історії кожного з нас.Крім того, кожен охочий може внести свій вклад в розширення музейних колекцій, завантажуючи на сайт спогад: «Ми вважаємо, що все треба цінувати, ми повинні почати не забувати, так що хто хоче допомогти нам у цьому проекті, який ми імплементуємо, нехай зв’язжиться з нами. Ми будемо дуже раді.
Ми запитали Смаранду Пасніку, як сприймають діти експонати музею: «До тепер ми мали прекрасний досвід. Нас завжди дивує готовність всіх отримати цей проект. Навіть якщо діти дуже маленькі, які дивляться на телефон спогадів, як на музейний предмет, але прибуваючи з батьками, вони разом виявляють предмет, який був частиною їхнього минулого. Вхід безкоштовний на наші заходи, ми сподіваємося порадувати якомога більше людей, викликати в них хвилювання, і поступово побудувати цей музей пам’яті, з предметами, які для кожного з нас важливі, навіть якщо вони здаються нецікавими у певний момент для нас. Ми розуміємо, що все це частина нашої історії, ці невідомі герої про, які йде мова, це наші бабусі і дідусі і прадідусі, які пережили дуже важкі часи, і ми схильні їх забувати.»
Так що якщо ви хочете вивчити історію через історію … відвідайте, спочатку сайт Музею пам’яті.
