Музей комуністичного споживача

Мотто «Шановні товариші відвідайте своє минуле!» є запрошенням у подорож в період Золотого віку. У дійсності йдеться про відвідання Музею комуністичного споживача у Тімішоарі.

Ana-Maria Cononovici, 15.01.2019, 07:45

Мотто
«Шановні товариші відвідайте своє минуле!» є запрошенням у подорож в
період Золотого віку. У дійсності йдеться про відвідання Музею комуністичного споживача у
Тімішоарі. Це інтерактивний музей, де можна побачити на власні очі, зазирнути у
шафи або попорпатися в старих комодах і коробках, щоб побачити, уперше для молодих
людей або незнайомців, чи пригадати для тих, кому за тридцять, як виглядали
помешкання у роки комунізму.

Музей був
створений у 2015 році та вже приваблює багатьох мешканців Тимішоари і туристів.
І навіть якщо вхід до музею безкоштовний, тут приймають дарунки у вигляді
грошей або предметів. Про те, як виник музей розповів один з його засновників
Овідіу Міхеїце: «Це була необхідність, яку я відчував разом з кількома друзями-колекціонерами
з дитинства, з якими разом ми обійшли блошині ринки, перешукали усі закутки
горищ або підвалів знайомих і родичів, та зрозуміли, що мало-помалу зникає
цілий світ, люди викидають на смітник реліквії минулого. Ми усвідомили, що щось
потрібно зробити для їх порятунку. І разом ми вирішили зробити це. Я просто
відкрив двері. Я переїхав з квартири, в якій жив і перетворив її на те, що
сьогодні називається Музеєм комуністичного споживача.»

Після п’яти
років організованого збирання приміщення стало замалим для музею, – розповідає
далі Овідіу Міхеїце: «Мова йшла про квартиру, що знаходилася у підвалі будинку,
побудованого в німецькому стилі 30-х років, будинок, у якому діє й театральна
трупа «Аолеу», а також заклад «Скирц – затишне місце», де відбуваються
різноманітні події. Це дуже популярний серед туристів об’єкт, який легко
знайти, у центральній частині міста, типова румунська квартира комуністичних
часів, з дитячою кімнатою, вітальнею, кухнею, з вхідною зоною, де кожен
відвідувач може побачити конкретні специфічні речі. У дитячій кімнаті можна
побачити ігри, іграшки, зошити, підручники, шкільне приладдя, рюкзаки, стіл,
ляльки. Експонатів набагато більше, ніж зазвичай мали румуни в своїх помешканнях,
приміщення переповнене, тому що ми п’ять років збирали для нього, а з дня
відкриття музею минуло ще три з половиною роки. Так само, багато відвідувачів
приносять нам різні предмети, також отримуємо пакунки поштою. Приносять шафи,
телевізори, радіоприймачі і приміщення стає замалим, але мені подобається, тому
що це суперечить загальній ідеї музею, де є біла стіна і вітрина, в якій
представлено експонат з написом, що є більшим за самий експонат. У нас все
трохи навпаки, немає ніякого пояснення, жодного напису, в більшості випадків
люди можуть доторкнутися до експонатів, можуть відкрити ящики, шафи, зазирнути
на полиці і багатьом це подобається.»

Виникає
своєрідна досить вільна взаємодія між експонатом відвідувачем, розповів наш співрозмовник,
який додав, що відвідувачі реагують по різному: «Молоде покоління не знає, що
це таке, молоді люди звикли жити у помешканні з пофарбованими тефлоновою фарбою
стінами, з метало-пластиковими вікнами, з плазмовими телевізорами. Багато з них,
наприклад, не знають, що раніше були дискові телефони, які для нас були банальністю.
Але усі представники покоління, яке жило в
комуністичні роки мають майже однакову реакцію, коли уперше заходять в музей,
кажуть «і в мене було таке!» або «тут пахне як у бабусі». Це ми чуємо
найчастіше, коли розповідаємо туристам. Румуни та іноземці мають різні реакції
в музеї. Найбільше співпереживання демонструють громадяни колишніх
комуністичних країн: чехи, поляки, росіяни, а китайці мають абсолютно
протилежну реакцію, чомусь постійно бідкаються. Водночас багато іноземних
туристів, як наприклад французи або німці, дивляться на все це дуже спокійно,
не розуміють цього. Дуже цікаво спостерігати за тим, як люди ставляться до
історії, у залежності від того наскільки вона близька до того, що пережили вони.»

Від знаменитої
пляшки з-під молока до скляної риби на чорно-білому телевізорі, книги, статуетки,
канцтовари, іграшки та меблі, що несуть бездоганний відбиток тієї епохи, пластикові
чи дерев’яні пенали, китайські чорнильні ручки, гербарії, книги з казками, бляшана
скарбничка з ключем, ляльки сажотруси або лікарі, настільні ігри «Не ображайся,
брате!», ляльки Аредянка, велосипеди Пегас та настінні килими із зображенням
«Викрадення із сералю» – і це лише декілька експонатів, які можна побачити у
Музеї комуністичного споживача.

За
статистикою в Інтернеті це найпопулярніший музей в Тімішоарі, хоча й невеликий,
– каже Овідіу Міхеїце: «Є люди, які перебувають у нас і вісім годин, є люди,
які виходять через п’ять хвилин. Є люди, які сидять, слухають музику, читають,
переглядають каталоги та грають у ігри, граються з іграшками. Є й інші, які все
оглядають, ставлять галочку та йдуть собі далі.»

Це не
мандрівка, що викликає ностальгію, а звичайна подорож у минуле для усвідомлення
різних аспектів життя, до якої запрошує Музей комуністичного споживача.