Листування як мистецтво та зв’язок між двома поколіннями

Національний музей сучасного мистецтва у Бухаресті (MNAC) продовжує зусилля зі зближення з людьми, як зазвичай, по-різному. Цього разу нашу увагу привернув новий проєкт «Мистецтво і листування»

Ana-Maria Cononovici, 20.04.2021, 06:37

Національний музей сучасного мистецтва у Бухаресті (MNAC) продовжує зусилля
зі зближення з людьми, як зазвичай, по-різному. Цього разу нашу увагу привернув
новий проєкт «Мистецтво і листування», метою якого є створення справжніх зв’язків
між людьми похилого віку, дітьми та сучасним мистецтвом, спочатку завдяки низці
пілотних заходів, які стартували у січні цього року, але які є частиною
довгострокового підходу. Метою проєкту є залучення дітей та людей похилого віку
через листування, сприяння створенню емоційних зв’язків між цими двома
соціальними категоріями та між ними і сучасним мистецтвом, у той час, коли самотність
відчувається надзвичайно гостро, особливо в ізольованих громадах.

Керівниця відділу освіти Національного музею сучасного мистецтва Меліна
Йонеску розповіла: «Це модель співпраці, яка широко використовується в останні
роки за кордоном. І оскільки ми, в музеї, намагаємось через нашу програму «Community
Art» звертатися до шкільних спільнот загалом і намагаємось охопити передусім шкільні
громади, які не мають можливості приїхати до нас, неблагополучні громади чи
громади, що знаходяться поза Бухарестом, ми подумали, що, оскільки ми добре знаємо
дітей з «Teach for Romania» та людей похилого віку з Seneca Anticafe, музей може
стати ідеальною ланкою з точки зору зв’язку між ними. Ми це робимо, на жаль,
шляхом листування через складний пандемічний контекст і прямий контакт як з
музеєм, так і між двома групами бенефіціарів наразі неможливий.»

Проєкт спрямований на формування протягом півроку змішаних груп, що
складаються з осіб похилого віку та юнаків і дівчат, які щомісяця надсилатимуть
свої думки у вигляді листів, що стануть творами сучасного мистецтва. Діти
вивчили сучасне мистецтво і на основі своїх уявлень, написали тематичні листи
на семінарі, який проводила наша співрозмовниця Меліна Йонеску, котра зазначила:
«До тепер ми провели лише один майстер-клас з дітьми і це була презентація проєкту
літнім особам. Ми розповіли про листування як дітям, так і людям похилого віку,
про можливість подружитися представникам двох вікових категорій, які могли б
бути дуже близькими одне одному, онуками – людям похилого віку та дідами й
бабусями – дітям. Вони уявили себе у цих іпостасях: як бабусі, дідусі або онуки
і, звичайно, як далекі друзі. Проєкт розпочався з дітей, у нас був перший
семінар, в якому ми розповіли про те, що взагалі означає листування, оскільки
це досить маловідоме поняття в наші дні, коли майже все листування та
спілкування відбувається в цифровому вигляді. Так само пояснили, що лист,
насправді, може стати видом мистецтва як само по собі, так і в процесі
надсилання, і ці листи отримуватимуть люди похилого віку. Ми знаходимось на
початковій стадії проєкту.»

Пілотний етап проєкту об’єднує 30 одиноких бабусь і дідусів
з повіту Джурджу, які беруть участь у програмі «Наші дідусі», з 30 дітьми віком 12-13 років із сіл Хєрешть та Ізвоарєле з того ж повіту Джурджу, з двох шкіл, включених до
програми «Teach for Romania».

Але, крім початкового ентузіазму, невідомо, як відбуватиметься листування, зізналася
нам Меліна Йонеску, яка додала: «Перша пропозиція полягала в тому, щоб
розглядати саму кореспонденцію як вид мистецтва, а не як форму спілкування. Звичайно,
йдеться про подвійний виклик, тому що листування – це щось нове для дітей, у
цій письмовій, фізичній формі, для людей похилого віку, звичайно, ні. І той
факт, що я запропонувала підхід, який дещо відрізняється від ідеї листа, а
конверт і відправка – стали першим контактом із тим, що може означати поштове
мистецтво, лист, який сам по собі може стати формою художнього вираження, коли
ми маємо на увазі графічний знак та візуальний знак як зображення, а не просто
як простий письмовий текст, який передає лише зміст, коли текст і форма, що
супроводжують текст, стають такими ж важливими, як і саме повідомлення, завдяки
малюнку чи іншим зображенням. Вони в основному поставилися як до аркуша, так і до
конверта, як до малюнка. Ми запропонували дітям кілька прикладів гри як з
конвертом, так і з аркушем і надали їм фарби для малювання, олівці та різні чорнила,
щоб вони могли вийти за рамки букви, в якій важливо лише те, що кожен передає
на словах.»

Меліна Йонеску розповіла й про її очікування від наступних кроків: «Ми
сподіваємось, що люди похилого віку також будуть дуже сприйнятливі і відповідатимуть
на листи, що зуміють вийти за рамки листування з дитиною та того, що вони
хотіли б передати цій дитині. Сподіваюсь вони зможуть використати цей засіб як
форму особистого висловлювання, адже саме про це йдеться. А потім ми дуже хочемо на
наступному етапі проєкту, коли це буде можливо, запросити цих дітей та людей
похилого віку до нашого музею на екскурсію та для участі у спільному
майстер-класі і по-справжньому зв’язати їх, щоб можна було налагодити справжні
й міцні стосунки як між ними, так і з музеєм.»

Кожного місяця буде проводитись майстер-клас з дітьми (на платформі Zoom), вони виготовлятимуть різні матеріали та писатимуть листи, які будуть
відправлені людям похилого віку разом пакунком харчових продуктів від
організації Seneca. Обмін листами здійснюватиметься через
волонтерів Seneca та програми «Teach for Romania».