Відкриття румунської середньовічної кухні
Виявлення кухарської книги, написаної в 17 столітті на спонукання принцеси Трансільванії Анни Борнемізи, між 1663 і 1688 роками, призвело до організації незвичайного фестивалю: Дні середньовічної кухні.
Ana-Maria Cononovici, 17.04.2018, 07:21
Виявлення кухарської книги, написаної в 17 столітті на спонукання принцеси Трансільванії Анни Борнемізи, між 1663 і 1688 роками, призвело до організації незвичайного фестивалю: Дні середньовічної кухні, протягом вересня минуло року. Фестиваль пройшов в одному з найкрасивіших замків у світі, Замку Фегераш, з середньовічними стравами, костюмами, музикою і танцями.
Куховарська книга, яка стала джерелом цього фестивалю, – це перша книга про страви в Трансільванії, написання, якої почалося в Замку Фегераш взимку 1680-го року і закінчилося у вересні того ж року. Оскільки розглядається як шедевр мистецтва приготування їжі, книга є перекладом кулінарної книги, опублікованої в 1581 році, і перевиданої в 1604 році Румпольтом, головним шеф-кухарем німецького принца.
У румунському просторі з’явилося кілька книг, які збирали рецепти шеф-кухарів при княжих і боярських дворах. На початку 18-го століття побачила світ у Валахії кулінарна книга, бояра стольника Костянтина Кантакузіно названого «великим упорядником обідів при боярському дворі в Бухаресті упродовж 40 років.» Копії книги Костянтина Кантакузіно, що містила 293 рецепти, деякі перекладені з французької, німецької та італійської поширювались до кінця 19-го століття. Між часом вийшли друком інші кулінарні книги, одна з них під назвою «200 кулінарних рецептів», яка була написана двома особистостями 19-го століття, Михайлом Когелнічану, ліберальний політик, міністр внутрішніх та закордонних справ та прем’єр-міністр у кількох урядах, а також Костаке Негруцці, політичний діяч, письменник та перекладач. Ця книга користувалася визнанням, оскільки вона була перевидана кілька разів упродовж часу, зберігаючи свій початковий опис і архаїчні терміни.
Пропонує нам боярське меню кухар Мірча Йован, з національним і міжнародним досвідом: «При боярських дворах обід починався з різними польськими борщами, як писав і Костаке Негруцці, і продовжувався різними грецькими стравами. Потім подавали турецький плов і закінчували жареним м’ясом. Я хотів би згадати й ікру та різні салати і закуски. Дуже використовували і цінували свинину і телятину. Все подавалось разом на стіл. Також ми повинні згадати біфштекс, омлет, різні сорти сиру, котлети з дичини або яловичини. Всі ці страви готували з великою майстерністю. На додаток до всього цього, знать насолоджувалась безліччю тортами та тістечками.
Якщо ми хочемо приготувати боярське меню в нашому домі, Мірча Йован пропонує деякі страви: У нас є специфічні румунські страви. На сьогоднішній день, якщо ви збираєтеся приготувати давні страви то я б почав з ракового супу (супу з раками), продовжив би ягнятиною, а на десерт приготував би вареня з лісових ягодів і чорниць.
Також старовинні кулінарні рецепти, згруповані по сезонах, було повернуто останнім часом через видання Книги боярських страв, що містять: рецепти зібрані, перевірені та пристосовані при Замку Стурдза в Міклеушень, який знаходиться у повіті Нямц, включений до туристичної мережі. Для десерту, дозвольте мені дати вам свободу уяви і нагадати деякі варіанти, що готувались при Замку Міклеушень: запечений гарбуз у бальзамічному соусі, виготовлений з оцту та меду, тарталети з горіхами і варенням або яблука в листковому тісті.
Історик Джеорджета Філітті розповідала про звичай нічого не залишити на тарілці, адже будь-який шматок вважався великою образою: «Мотивом гордості було забезпечити різноманітне меню. Було багато страв, але найголовніше було поїсти все з тарілки.
Якщо в сучасний період румунська кухня отримала багато впливів із Заходу, французький, німецький, австрійський та англійський, є і румунські страв, які перетнули кордони, і збереглись в кухні інших народів. Таким чином, здається, що шведи закохалися так багато в румунську кухню, що вони взяли з собою і шеф-кухаря. У шведській кухні є свого роду фрикадельки, а це ніщо інше як молдовські крокети з м’ясом.