Великодні звичаї

У християнському календарі одним з найважливіших святом є Воскресіння Господнє. Свято Великодня зберігає ряд традицій, що в різних регіонах мають певну специфіку, але які містять у своїй структурі духовне значення події.

Monica Chiorpec, 15.04.2015, 09:31

У
християнському календарі одним з найважливіших святом є Воскресіння Господнє.
Свято Великодня зберігає ряд традицій, що в різних регіонах мають певну
специфіку, але які містять у своїй структурі духовне значення події.

Дата
Великодня обчислюється по-різному у православних та католиків, цього року віряни
східного обряду святкують Воскресіння Господнє на тиждень пізніше. Делія
Суйоган, етнолог Північного університету міста Бая Маре розповідає: Весняне
рівнодення є загальним елементом для обчислення дати Великоднього свята у всіх видах календарів. Ми,
православні, використовуємо юліанський
календар, а католики – григоріанський. Різниця між цими двома календарями
складає 13 днів. Весняне рівнодення за григоріанським календарем випало на 8
березня, а за юліанським календарем – на 21 березня. Таким чином, точкою
відліку прийнято вважати найближчий до весняного рівнодення повний місяць. У
православних, якщо повний місяць припадає на неділю, то Великдень святкується
через тиждень. Так само розраховується і за григоріанським календарем, з
різницею в 13 днів, що призводить до зміни дати. Важливо запам’ятати, що
Великдень – це свято, пов’язане з місяцем, а не із Сонцем, як це відбувається
на Різдво. Звичайно ж, що це має прямий вплив на традиції і звичаї. Як правило,
католицький Великдень святкується раніше православного.

Чистий
тиждень перед Великоднем сповнений глибокого змісту. Про це розповідає директор
Бухарестського Інституту етнографії та фольклору ім. Константіна Бреїлою Сабіна
Іспас: Є два дні, дуже насичені смислами та ритуальними діями й жестами, які
для традиційного суспільства були абсолютно обов’язковими. Це Чистий четвер,
під час якого проводилося останнє згадування померлих. Раніше, в деяких районах
на півдні Румунії, як зазначено в деяких документах XVI-го століття, проводилося оплакування та обкурювання могил
ладаном, запалювалися вогні. Це не вогонь, який горить і споживає, а той, який
несе значення світла. Це форма вираження божественної енергії, яка буде
проявлятися протягом подій, що відбудуться в наступні дні й ночі. Це період,
коли щовечора після заходу сонця відправляються літургії (прим.ав. -
богослужіння Страсного тижня). На Страсний Четвер проводиться літургія з
читання 12 Євангелій. За традиціями, у цей четвер люди фарбують яйця, ріжуть
ягнят та печуть паски. Це несло символічний заряд, алегоричний для всіх тих
дій, які мали місце в домашньому господарстві й описувало все те, що означає
Воскресіння в суботню ніч. У Страсну п’ятницю відзначають поховання Ісуса.
Зазвичай люди менше їдять або дотримуються найсуворішого посту, що називається
чорним постом. У дворах церков запалюють вогнища, як і в ніч Воскресіння.

Дуже
важлива ніч із суботи на неділю. В цю ніч не сплять, запалюють вогнища, а
опівночі всі повинні бути присутніми в церкві, аби взяти світло. Це світло,
принесене додому, захищає сім’ю весь рік. Це унікальна картина – дорога додому
всіх членів традиційної громади із запаленими свічками. І свято не завершується
цією процесією. Сабіна Іспас: У традиційному суспільстві в суботу не
працювали, люди готувалися морально і духовно. Не до розваги, яка все одно не
означала пісні, ігри, веселощі та багато їжі. Це зовсім інше. Люди готувалися
до цієї виняткової події, готували великодні кошики. Ніколи в народній
румунській традиції на це свято не вживали жодний продукт, незалежно від його
виду, перш ніж його освятити. Отже, цей великодній кошик був формою
благословення всього того, що повинні були споживати за святковим ритуальним
великоднім столом, на якому обов’язково мають бути фарбовані варені яйця.

Писанки
і крашанки є, мабуть, найважливішим великоднім символом. З подробицями Сабіна
Іспас: Фарбоване яйце походить, звичайно ж, із єврейської традиції. На
єврейському великодньому підносі в центрі клалося жовте яйце поруч із гіркими
травами. У нас яйце традиційно фарбується в червоний колір. Радість різних
відтінків жовтого, зеленого, синього та інших кольорів, як і прикрашання яйця,
зараз все дивнішими мотивами як кішками, цуценятами та героями мультфільмів, не
мають нічого спільного зі специфікою свята. Яйця фарбувалися в червоний колір,
а якщо вони прикрашалися, то лише зображенням хреста, колоска, риби і, зовсім
віднедавна, листками рослин.

Незалежно
від того, як його святкують, у всіх районах Румунії Великдень залишається
нагодою для розділеної радості, дуже важливою подією, що об’єднує докупи членів
родини.