Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Зелена Планета » Осетрові риби в Дунаї та Чорному морі

Осетрові риби в Дунаї та Чорному морі

România Internațional, 29.11.2019, 02:26

Понад 120 фахівців з 22 країн, що
представляють 59 європейських установ та форумів, взяли участь у м. Галац (східна
Румунія) на міжнародній конференції «Збереження дунайських осетрових – виклик
чи тягар?». Це був найбільший захід присвячений осетровим, організований в
нашій країні за останні 30 років, в рамках якого учасники вирішили реалізувати
спільну стратегію збереження та відновлення популяцій диких осетрових.

Протягом тривалого часу осетрові риби
були надзвичайно важливими для економік Румунії та Болгарії, і ловля цієї риби значно
допомагала місцевим громадам розвиватися. Є також багато історичних документів
про ловлю осетрових на Дунаї, як розповідає Тудор Йонеску, директор Центру
досліджень, водних середовищ існування та біорізноманіття з м. Галац: «Турецький
історик Елвіла Челебі подорожував до міста Сілістра (нині місто в Болгарії) і писав,
що в ті часи там виловлювали по 80 великих білуг з ікринками, яких відправляли до
Стамбула, до Константинополя. Італійський чернець Ніколь Барсі у 1630-1640 рр
писав про місто Галац як про дуже красиве місце, розташоване на березі Дунаю, і
де продавали білугу, чорну ікру, російського осетра та короп. Причалювали в
Галацький порт судна з Константинополя та всієї Європи із шовком і відбували звідси
із чорною ікрою. Наприкінці ХІХ століття, у 1890-х роках, король Кароль призначив
Григорія Антіпу промоутером та лідером державних рибоводних заводів Румунії.
Він ввів перший закон про рибальство у 1896 році, який передбачав періоди
розведення риби, заборону ловлі осетрових риб у певні періоди через зменшення чисельності
осетрових риб. Ще з того часу, 120 років тому, стрімке скорочення чисельності популяцій
осетрових в Дунаї та Чорному морі було проблемою. У 1903-1904 рр. в районі н.п.
Сфинту-Георге лише за один рік було виловлено 10.570 осетрів, а в 2003- 2004 роках,
по всій Румунії було виловлено 28 таких риб. Що стосується білуги, у 1903-1904
роках, було виловлено 2.450 екземплярів, через століття – 153 екземпляри».

За часів даків на дні Дунаю
розміщували огорожі та колоди. Рибалки казали, що осетрових ловлять
найкраще під час бурі лише спеціальними інструментами.
А оскільки риби плавали на дні Дунаю з дуже великою
швидкістю (70 км/г), то вони встановлювали
дерев’яні жердини з гачками на дні води, і таким чином
ловили їх. Найбільша білуга була
виловлена в Румунії у 1890 році, у водах Георгієвського
гирла Дунаю. Важила вона 886 кг і мала
127 кг чорної ікри. У міжвоєнний період Румунія та
Болгарія були найважливішими експортерами кав’яру, що
походив від диких осетрових порід Чорного моря. Тудор Йонеску:
«Практично, в період після Георгія Антіпи,
основним методом лову осетрових були
огорожі, це були довгі палі насаджені на дні Дунаю, в яких
виловлювали всіх осетрових, які
мігрували вгору за течією, щоб розмножуватися десь в районі Залізних воріт. У
сучасній Румунії, в період панування королівської родини, методи риболовлі
вже змінилися. У районі Георгієвського гирла Дунаю оселилися українці
та росіяни з Дону, які принесли нову техніку риболовлі,
мова йде про рибальські сітки. На початку XX
століття ми вже говоримо про організацію риболовлі, коли
в м. Галац будується перша
холодильна установка. Практично, основний
рибний ринок Румунії був у м. Галац. Весь
улов з району Суліна, з району Кілія та з Дунаю збирали у м. Галац,
де торгували рибою, і де була рибна біржа,
розроблена Антіпою. Улов складав десь близько
40 тонн осетрових усіх видів і близько 17 тонн кав’яру. Цю
кількість виробляли в Румунії у ті часи.
Дослідження показує, що на початку XX століття 1 кг кав’яру
дорівнював 2,3 грамам золота, а через 100 років 1 кг кав’яру
дорівнює 97 грамам золота».

Хоча
види осетрових культур захищені Конвенцією про міжнародну торгівлю дикими видами фауни та флори, яким загрожує зникнення, осетрові все таке входять до списку видів під загрозою вимирання. Незаконна риболовля
– в основному через чорну ікру – є найбільшою прямою загрозою для дунайських осетрових. Однак
справжній занепад цих риб почався після 1972 року, зазначають експерти, коли
була побудована гребля «Залізні ворота I», що заблокувала міграцію риб на
Дунаї та обмежила їх ареал. Експерт Тудор Йонеску стверджує, що незважаючи на зусилля,
докладені з метою розведення осетрових в Дунаї, не можна
говорити про відновлення запасів. Це
пов’язано з тим, що місце проживання цих видів не вдалося відновити до
початкових розмірів: «У 1700-х роках білуги розмножувалися до 2.300 км, ми говоримо про Баварію, де було виловлено білуг за походженням з Чорного моря. Після побудування «Залізних воріт» (1965 – 1972 рр.), практично
був перекритий маршрут міграції цих осетрових. Вони зупинилися на 856 км. по Дунаю. Це означає, що ці гідротехнічні споруди знищили 60%
міграційного середовища осетрових. Але крім перекриття міграційних маршрутів, ці
греблі вплинули і на розведення осетрових. Доісторичні люди цих земель виловлювали
багато осетрових, бо це був важливим районом їх розмноження».

Через
різке зменшення чисельності популяцій осетрових в останні століття, фахівці з
придунайських та причорноморських держав і навіть експерти з-за меж
Європейського континенту вирішили реалізувати загальну стратегію збереження та
відновлення популяцій диких осетрових у рамках
міжнародної конференції, що пройшла у м.Галац. Учасники підписали Галацьку декларацію, документ, який має на
меті врятувати популяцію осетрових у південно-східній Європі, єдиному у світі місці, де ще є
шість диких видів осетрових. Документ передбачає, серед іншого, створення ферм
для осетрових риб, моніторинг риби, а також продовження заборони ловлі, що
закінчується 2020 року.