Українська освіта на сцені Берлінале
Як «Стрічка часу» підкорила світовий кінематограф ...
Аліна Околот, 22.03.2025, 06:24
Документальний фільм «Стрічка часу» режисерки Катерини Горностай став справжнім історичним досягненням: вперше за 25 років роботу української кінематографістки відібрали до основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю. Стрічка мовою кіномистецтва розповідає світові про життєстійкість української освіти, яка навіть у найважчих умовах продовжує формувати майбутнє.
Про ідею створення фільму, історії, що увійшли до нього, прем’єру на Берлінале та багато іншого ми поговорили з Анною Сидорук, СЕО Освіторія, яка безпосередньо брала участь у створенні цієї важливої роботи.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну команда Освіторії активно збирала історії вчителів, які продовжували працювати в умовах війни. Спочатку ці історії були частиною проєкту Global Teacher Prize Ukraine, а потім деякі з них увійшли до добірки «Історії українських вчителів воєнного часу». Саме тоді й виникла ідея відтворити ці історії мовою кіномистецтва, — розповіла Анна Сидорук. «Нас дуже надихали ці історії. Вони десь болючі, трагічні, але завжди про неймовірну життєстійкість. І от тоді, власне, ми прийшли до ідеї, що ми дуже хотіли б зняти документальний фільм про українських вчителів, про українську освіту в часи війни і показати цей досвід всьому світу.»
Пані Анна зазначила, що всі герої стрічки — реальні вчителі та учні, і серед них немає жодного актора. Однією з них є Світлана Попова, вчителька математики з Бородянки. У перші місяці повномасштабної війни її школа, будинок і магазин чоловіка були знищені. Коли селище звільнили, на вцілілій стіні гаража вона повісила дошку, знайдену в руїнах школи і продовжила навчати дітей. «Разом з чоловіком вони проживали в невеличкому сарайчику. Але, щоб підтримати своїх учнів, вона викладала. Тобто на стінці гаража висить дошка, навпроти якої стоїть стіл, а на ньому — стілець і ноутбук. І так вона проводила свої уроки математики. Потім її син зняв, як це відбувається, опублікував у себе в соціальних мережах, і це відео дуже розлетілося. Ми, відповідно, хотіли теж, щоб ця історія стала частиною нашого документального фільму — на що готові йти українські вчителі, аби продовжувати викладати. Світлана стала однієї з головних героїнь нашого фільму.»
Понад рік знімальна група під керівництвом режисерки Катерини Горностай їздила різними куточками України та знімала навчальний процес таким, яким він є, в умовах реальної війни. «Там, наприклад, є кадри з підземної школи метро Харкова. Це єдина школа в світі, яка функціонує в метро, тому що Харків — це місто-мільйонник, що знаходиться лише в тридцяти кілометрах від лінії фронту», — розповіла Анна Сидорук.
У фільмі є кадри навчання на деокупованих територіях, а також того, як учні з Бахмута святкують свій випускний в онлайні, оскільки їхнє місто було зруйноване, – додала вона. «Унікальність цього фільму в тому, що глядач ніби присутній під час подій. Немає жодного інтерв’ю, жодної постановки — лише все, як є. Різні історії з різних куточків України складаються в одну мозаїку того, як реально відбувається навчання і як триває освітній процес».
Прем’єра фільму «Стрічка часу» стала незабутнім моментом, – поділилася пані Анна. Після його перегляду повна зала глядачів вітала українську команду десятихвилинними оплесками, багато хто не стримував сліз. «Коли фільм завершився і в залі з’явилося світло, було видно, що у всіх мокрі очі. Це було дуже емоційно, красиво і зворушливо.»
Українські вчителі давали інтерв’ю світовим медіа, передаючи важливі меседжі, крокували червоною доріжкою, як справжні зірки. «Один з наших героїв, зокрема, який був на світовій прем’єрі, – це пан Борис Ховряк. У минулому – вчитель інформатики, а з 2023 року – доброволець в лавах ЗСУ. Тобто, він прямо з фронту – його відпустили буквально на три дні на світову прем’єру, після чого він повернувся назад», – розповіла Анна Сидорук.
Наступна прем’єра відбудеться в США, опісля заплановано низку показів у різних країнах. Влітку відбудеться українська прем’єра, а далі фільм вийде в широкий прокат. Франція та Нідерланди вже викупили права на трансляцію у своїх кінотеатрах, — каже пані Анна. «Для нас цей фільм, що важливо, – це дуже потужний інструмент для impact-кампанії з адвокування важливості підтримки української освіти у світі. Світова прем’єра — власне, стала початком цієї кампанії. Цьогоріч ми будемо мати декілька великих подій, де будемо лобіювати підтримку української освіти серед policy-мейкерів і decision-мейкерів, щоб ця підтримка тривала та збільшувалася, бо це про майбутнє нашої країни та наших дітей.»
На прес-конференції прозвучало багато слів підтримки від репортерів, розповіла Анна Сидорук. Крім того, під час прем’єри зібралася велика кількість українців, які проживають у Берліні або приїхали спеціально на подію, щоб підтримати своїх співвітчизників. Свій політичний протест проти Дональда Трампа та Володимира Путіна на Берлінале висловив і відомий румунський кінорежисер Раду Жуде. «Очевидно, що вся Європа, якщо не весь світ, і, звичайно, Румунія, перебувають у великій небезпеці, оскільки ці двоє божевільних можуть зруйнувати і так вже крихкий мир», — зазначив він, пояснюючи свій вчинок в інтерв’ю для HotNews.ro.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
