5 років з дня винесення вироку в справі «Румунія проти України»
Міністерство закордонних справ Румунії провело в понеділок, 3 лютого, міжнародну конференцію на тему «Румунія та Міжнародний суд. 5 років з дня винесення рішення про розмежування морських просторів у Чорному морі»
Василь Каптару, 06.02.2014, 06:25
3 лютого 2014 р. виповнилося пять років з дня винесення Міжнародним судом ООН остаточного рішення у справі про делімітацію морського кордону в Чорному морі між Румунією та Україною. З цієї нагоди Міністерство закордонних справ провело в понеділок у Бухаресті міжнародну конференцію на тему «Румунія та Міжнародний суд. 5 років з дня винесення рішення про розмежування морських просторів у Чорному морі».
У роботі конференції взяли участь більшість членів команди захисників, які представляли Румунію в Міжнародному суді, а також відомі експерти з міжнародного права, зокрема голова Французького товариства міжнародного права, професор Ален Пейє, суддя Міжнародного суду Кеннет Кейт, суддя Міжнародного трибуналу з морського права, професор Жан-Пєр Кот, член Комісії з міжнародного права ООН сер Майкл Вуд. Захід став також доброю нагодою для огляду відносин Румунії упродовж часу, прямо або побічно, з Міжнародним судом у Гаазі, а до 1945 року з Постійною палатою міжнародного правосуддя при Лізі націй.
Виступаючи на конференції міністр закордонних справ Румунії Тітус Корлецян наголосив на тому, що з допомогою Міжнародного суду в Гаазі Бухарест і Київ зуміли покласти крапку в багаторічній суперечці щодо делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони. «Результат у цій справі, в рамках якої обидві держави, а також суд, доклали значні зусилля упродовж майже чотирьох з половиною років, скільки тривало провадження, означає передусім успіх міжнародного права. Рішення, винесене судом було солідним і справедливим. Воно було прийняте та швидко, без жодних проблем, застосоване як Румунією, так і Україною, а також поклало кінець тривалій суперечці, успадкованій двома країнами з часів колишнього Радянського Союзу. Кілька поколінь юристів і дипломатів доклали значних зусиль для отримання кінцевого результату, і, коли ресурси для врегулювання проблеми шляхом переговорів були вичерпані, міжнародне правосуддя — Міжнародний суд в Гаазі — зумів покласти крапку в цій справі блискуче і на стійкій основі.»
Рішення Міжнародного суду від 3 лютого 2009 року поклало край суперечці понад 42-річної давності. Спочатку упродовж 20 років Румунія провела 10 раундів переговорів з Радянським Союзом. Після розпаду СРСР, делімітація морського кордону в Чорному морі була одним з центральних питань переговорів з Україною, в рамках Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Румунією та Україною. Цим договором, що був укладений в 1997 році сторони не вирішили проблему, але створили правові засади врегулювання суперечки за допомогою Міжнародного суду ООН. Після шести років і 34 раундів складних переговорів, у 2004 році Румунія вирішила звернутися до суду в Гаазі.
Про наслідки рішення Міжнародного суду розповів Богдан Ауреску, державний секретар в МЗС Румунії і колишній голова румунської команди юристів, яка представляла інтереси Бухареста у справі «Румунія проти України» в Гаазі: «У двосторонніх відносинах з Україною, рішення від 3 лютого 2009 року усунуло надзвичайно складну і чутливу проблему двостороннього політичного порядку денного. Більше того, обидві країни одразу привітали рішення Міжнародного суду і я радий, що не було ніяких проблем в його застосуванні з 2009 року і до тепер. Ми також сподіваємося, що цей приклад позитивно вплине і вирішення інші складних двосторонніх справ. З більш широкої політичної перспективи, суд в Гаазі і його результат є прикладом вирішення міжнародних суперечок мирним шляхом для країн Чорноморського басейну і його сусідства. Сподіваюсь, що ви погодитесь зі мною, що цьому регіону не бракує конфліктів і напруженості, від розмежування морських просторів у Каспійському, Адріатичному та Середземному морях до заморожених конфліктів і суперечок щодо національних меншин або енергетики. Румунія готова поділитися своїм досвідом на користь регіону і навіть за його межами.»
