Інформаційна агресія Російської Федерації
У Бухаресті відбулася презентація нової книги «Інформаційна війна: типізування інформаційної агресії Російської Федерації»
Василь Каптару, 03.11.2016, 08:11
У другій половині жовтня в приміщені Парламенту Румунії відбулася
презентація нової книги «Інформаційна війна: типізування інформаційної агресії Російської Федерації»,
написаної колективом авторів з Румунії та Р. Молдова під керівництвом директора
румунського Центру запобігання конфліктам та раннього попередження Юліана Кіфу
і директора кишинівського Інституту суспільних політик Оазу Нантоя. На заході
були присутні чільні державні посадовці, дипломати, відомі політологи,
науковці, викладачі та студенти вищих навчальних закладів, а також представники
провідних ЗМІ.
Основною метою цієї книги є дослідження типових складових інформаційної
війни Росії та створення системи порогів і рівнів впливу в проведенні оцінки
впливу інформаційної війни Росії на треті країни, а також у виявленні робочих
систем інформаційної війни та усвідомленні наявності цієї війни та створенні
інституційних елементів захисту в умовах
інформаційної війни.
На цьому наголосив і колишній міністр закордонних справ та екс-голова
Служби зовнішньої розвідки Румунії Теодор Мелешкану: «Це науковий аналіз явища, що все більше поширюється на міжнародному рівні.
Якщо до недавнього часу гібридна війна була не більше концепції, про яку можна
було прочитати в різних роботах, сьогодні ми спостерігаємо за все ширшим
використанням цих інструментів, складовою яких є й інформаційна війна. Отож
інформаційна війна є частиною гібридної війни, але ми повинні усвідомити, що
водночас це окремий елемент або інструмент, який може бути ефективно
використаний деякими державами, які зацікавлені в просуванні своїх інтересів.
Основною метою інформаційної війни є створення альтернативних реалій шляхом
перекручення істини надаючи їй власне тлумачення.»
Теодор Мелшакану озвучив основні тези російської пропаганди в румунському
інформаційному просторі: «Перша тема:
Румунія є рабом Сполучених Штатів Америки та спроби утвердження
антиамериканських настроїв у Румунії; друга ключова тема – антинатівська
пропаганда; третя тема – кампанія проти розміщення в Румунії елементів
американської системи ПРО та погрози заходами у відповідь, які все більше прокладають
собі шлях в румунському суспільстві; четверта, дуже важлива тема, стосується
розпаду Європейського союзу, точніше того, що численні кризи, з якими стикалося
європейське співтовариство останнім часом нібито призведуть до розвалу Євросоюзу. І,
нарешті, п’ята, більш свіжіша тема,
ставить знак рівності між Туреччиною Ердогана і Росією Путіна, з тим, щоб
вплинути на спосіб мислення в румунському суспільстві.»
Відомий румунський аналітик і знавець східного простору Дан Дунгачу
наголосив на тому, що Росія, для досягнення своїх цілей, використовує внутрішні
проблеми, з якими стикаються країни ЄС. «Коли ми кажемо, наприклад, що Росія
фінансування екстремістські партій в Європі – це абсолютно вірно, але
європейці не голосують за ці партії або французи не віддають свої
голоси партії пані Ле Пен тому що вона фінансується Росією. Навпаки, Росія
фінансує її тому що французи голосують за неї. Завданням соціолога є зрозуміти,
чому суспільство опинилося в цій ситуації, а ті, хто займається Росією та
інформаційною війною мають зрозуміти, що робить Росія і чому вона ятрить деякі рани.
Росія не спричиняє ці рани, або не всі, вона розворушує існуючі рани.»
Дан Дунгачу підкреслив і проблеми, що виникають в зусиллях Євросоюзу у боротьбі з російською пропагандистською кампанією, зокрема щодо поширення
інформаційної альтернативи російськомовним жителям і тим, хто користується
контрольованими російською владою ЗМІ: «Різниця між росіянами сьогодні і нами,
спільнотами, котрі пережили комуністичний режим до 89 року, є величезною. Коли ми слухали Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода і Голос
Америки, були виконані дві умови: по-перше ми довіряли тому, що передають Захід або
Америка і, по-друге, ми не любили свої еліти, не любили систему, не любили
режим. Проблема Росії на даний момент полягає в тому, що жодна з цих умов не
виконується. Захід не здається росіянам правдоподібним, а росіяни, здається, не
ненавидять свої еліти. Коли маєш таку ситуацію, і я не роблю моральних суджень
цього, набагато важче діяти ніж до 89 року, важче доносити інформацію. Що може сказати Брюссель громадянину Росії, який не вірить ЄС, підозріло ставиться
до нього і не ненавидить свої еліти настільки, щоб коли йому кажуть, що ця його еліта корумпована
і негідна, він би подякував і сказав: Раптом мене осяяло! Це дуже складна
методологічна проблема, яка зараз обговорюється і, котра, можливо, заслуговує і
нашої уваги як європейців і членів НАТО.»
Директор румунського Центру запобігання
конфліктам та раннього попередження Юліан Кіфу підкреслив, що ця книга корисна всім, хто в тій
чи іншій формі присутній або працює в суспільному просторі. «Окрім спроби закладення першої цеглини і початку дебатів довкола теми інформаційної війни, цією
книгою ми хочемо привернути увагу громадськості,
ЗМІ, можновладців до існування цих компонентів, в яких кожен з нас знехотя може стати мультиплікатором. Ми не можемо
знати все і тому якась новина в сфері, з якою ми не обізнані, може
бути мимоволі поширена нами без
пояснень експерта, який би допоміг збалансувати ситуацію.»
