«Євразійське роз’єднання»

Російська збройна агресія проти України та анексія її територій не є поодинокими діями, а складовими ширшої стратегії з відновлення блоку із центром в Москві, який би конкурував із Заходом.

Василь Каптару, 06.10.2016, 08:39

Російська збройна агресія проти України та анексія її територій не є поодинокими діями, а складовими ширшої стратегії з відновлення блоку із центром в Москві, який би конкурував із Заходом. Прискорення неоімперського проекту Путіна є викликом для безпеки окремих суміжних з Російською Федерацією регіонів. Воно змушує уважніше придивитися до геополітичних аспектів амбіції Кремля, а також загострює дебати щодо подальшої ролі НАТО, Європейського Союзу та США в розширеній Європі.

Це початок цікавої та змістовної книги, яка аналізує амбіції, стратегії і тактики Кремля та детально
описує інструменти, що використовуються Москвою для інтеграції або підриву
ситуації у сусідів, щоб послабити НАТО і Європейський Союз, книга, що вийшла
нещодавно друком в «Джеймстаунівскому фонді» США.

Авторами книги, яка
називається «Євразійське роз’єднання» є відомий
американський експерт із зовнішньої політики Януш Бугайські та директор
Інституту Нових демократій США Маргарита Асенова. Разом вони нарахували близько
70 різноманітних методів, які Росія використовує, щоб чинити тиск на сусідні
країни, щоб зберегти їх в своїй сфері впливу.

В інтерв’ю Радіо
Румунія Януш Бугайські пояснив чому назвав цю книгу «Євразійське
роз’єднання»: «Назва книги вказує на те, що дії Росії поблизу свого кордону
можуть дестабілізувати надзвичайно великий регіон, що називають Євразією, який
включає в себе країни, які входили до радянського блоку. Чому я додав слово «роз’єднання»?
Тому, що викликана нестабільність впливає не тільки на сусідні країни, а навіть
Росію. В одному розділі ми навіть описуємо те, як Росія підходить до вирішення
власних внутрішніх проблем, як намагається знизити напруженість від зростаючих
економічних, соціальних і регіональних проблем, вдаряючи ще сильніше по своїх сусідах.
Зараз, наприклад, здається, знову зростає напруженість на сході України, на
Донбасі. Росія, російський уряд вдаються до зовнішньої агресії для приховування
внутрішнього конфлікту, внутрішнього роз’єднання. Ще одна причина, чому ми
вирішили говорити про «євразійське роз’єднання» полягає в тому, що Путін
заснував кілька років тому Євразійський союз або Євразійський економічний союз.
Ми вважаємо, що ця ініціатива приречена на провал і переконані, що країни, які є членами цієї організації не мають ніякої економічної вигоди. Насправді, були
економічні конфлікти між Білоруссю і Росією, між Казахстаном і Росією, є
конфлікт між Вірменією і Росією. Таким чином, навіть в імперії, яку Росія
намагається створити спостерігається більше нестабільності, ніж єдності у поглядах.»

Американський експерт зазначає, що саме під
таким кутом треба розглядати все, що відбувається. У цьому суть політики Росії
по відношенню до країн-сусідів. За цих обставин постає запитання: чого слід
очікувати від Москви в близькому майбутньому? «Я думаю, що в найближчі роки слід
очікувати більш агресивних проявів Росії, вона буде більш агресивною зі своїми
сусідами, відволікаючи увагу від внутрішніх проблеми на зовнішніх ворогів. У
той же час, я думаю, що Путін почекає деякий час, щоб побачити чи будуть послаблені
санкції, введені Європейським Союзом. Він також почекає, щоб побачити, хто буде
наступним президентом США і в залежності від цього вирішуватиме наскільки
агресивним може бути. Таким чином, ми не знаємо наскільки агресивним буде Путін,
але знаємо, що буде більш агресивним по відношенню до сусідів. Це питання часу.
Якщо він не намагатиметься створити імперію, то увага має бути зосереджена на
внутрішніх реформах. Я не знаю, чи буде реформа або революція, але на мій
погляд Росія не готова до жодного з цих варіантів.»

Дехто говорить про
повернення до часів «холодної війни», інші – про знищення Росією сучасної системи
міжнародних відносин. І всі намагаються знайти відповідь на запитання, що
роботи, невже ж єдиним варіантом є повернення до стримування та ізоляції Росії?
Януш Бугайські: «На мій погляд ми вже давно подолали цей етап, близько 20 років
тому, оскільки радянський блок розвалився і ми не мали, що ізолювати. Ми мали
лише врахувати всі потреби країн, які вийшли з радянського блоку. Водночас
ізолювання, в цей момент, може стати кроком вперед, тому що ми поступилися
численними територіями. Чорне море, що знаходиться по сусідству Румунії, є
хорошим прикладом цього. Там я думаю, що ми багато чим поступилися і не захищаємо
належним чином партнерів НАТО і тих, хто прагне приєднатися до західних
інститутів. Я маю на увазі, передусім Україну і Грузію. Так само гадаю, що ми
недостатньо захистили Румунію і Болгарію від можливих нападів типу «Велика Росія»
в регіоні. Отож стримування та ізолювання були б кроком вперед, у сенсі
найкращого захисту, стримувального фактору та дотримання НАТО всіх статей
Вашингтонського договору.»

Януш Бугайські каже,
що в Румунії, як і в Польщі Росія не має
особливого впливу, як це відбувається в частині балканських країн, в
Україні, в країнах Балтії. Він зазначив, що Росія стала значно більш активною в
Чорному морі і є потенційною загрозою для виключної економічної зони Румунії,
для видобутку газу. Є й інші чинники, але я думаю, що близькість та енергетика є
двома інструментами, які Росія може використати проти Румунії.