Україна: Quo Vadis?

Україна сьогодні: побита Росією, ошукана Німеччиною та Францією, відхилена Нідерландами та без грошей, які забрали корумповані олігархи.

Василь Каптару, 08.09.2016, 08:41

Сьогодні ми представляємо вашій
увазі статтю румунського дипломата, доктора політичних наук Валентина Наумеску,
присвячену нинішній ситуації в українському суспільстві та становищу, в якому країна опинилася у результаті ряду подій, що відбулися останнім часом на
міжнародному плані. Стаття була опублікована в румунському Інтернет-журналі «Contributors».

Ситуація в Україні сьогодні
виглядає похмуро. Навіть більш гнітюче ніж в героїчні дні і тижні Євромайдану
на початку 2014 року, за якими ми спостерігали, хоча очевидно в драматичних
тонах, затамувавши подих від хвилювання і емоцій та мобілізуючої енергії. Тоді
все здавалося можливим. Драма України, вважали революціонери, добігає щасливого
кінця, до зустрічі з цивілізованою, безпечною і процвітаючою Європою. Коли я
сказав, щойно після перемоги Євромайдану, що речі у жодному разі не йтимуть в
цьому напрямку і, що перспектива нашого великого сусіда є в кращому випадку
посередньою, Україна будучи головним переможеним у Другій холодній війні, мене звинуватили у песимізмі.

Дві важливі політичні події
останнього часу, здається знову розпалили кризу в Україні, ніби того, що
трапилося з цією країною в останні роки не було достатньо. Нідерланди відхилили
на референдумі ратифікацію Угоди про асоціацію ЄС-Україною, зруйнувавши навіть
і незначне політичне зближення України з Європейським Союзом, яке й так
виявилися значно нижче початкових очікувань, а прем’єр-міністр породжений
Революцією Євромайдану Арсеній Яценюк, сильно заперечений у правлячій коаліції, подав у відставку.

Президент Порошенко, в свою
чергу, опинився в центрі скандалу Панамські документи, як власник офшорних
компаній з місцезнаходженням в офшорній гавані. На додаток до цього,
Європейська комісія піддала критиці слабкі результати проєвропейського уряду в
реалізації положень Угоди про асоціацію, відсутність результатів у боротьбі з
корупцією і в обмеженні впливу олігархів. Тим часом життєвий рівень населення
знижується, фінансово-економічні дефіцити України ростуть, а державний бюджет
перебуває на межі виживання, фактично від одного зовнішнього кредиту до іншого.

Попри негативний вплив двох
зазначених подій, одна на європейському плані, друга – на внутрішньому, треба
сказати, що такий розвиток подій не є несподіваним. […]

Проєвропейська магія розвіялася.
Розчарування в лідерах Революції Євромайдану, які погризли у
внутрішньополітичній боротьбі, стало помітно роз’їдати коаліцію і створювати
перспективу дострокових виборів. Напевно справи до цього не дійдуть, але й прихід
колишнього мера, 38-річного Володимира Гройсмана на прем’єрське крісло, за
підтримки Блоку Петра Порошенко, не вирішить, по суті, кризу в Україні, а
лише дасть можливість виграти час й уникнути повного колапсу економіки. У цих складних
умовах, почалися переговори довкола складу нового проєвропейського коаліційного
уряду в Києві.

На нового прем’єр-міністра чекає
нелегке життя і йому навряд чи вдасться заспокоїти політичну і соціальну
напруженість в країні, з огляду на те, що великі держави поки не знайшли
Україні гідне місце на геополітичній карті Європи. І цього не станеться
найближчим часом, тому що зараз не зовсім сприятливий момент в Європейському
Союзі, а нескінченно більші інтереси, ніж виведення України з буферної ями
Східної Європи утримають Захід від будь-яких видовищних жестів підтримки Києва.
Україна є занадто великою і занадто невдало розташована під боком Росії, щоб її
врятували європейці чи американці. З іншого боку, треба визнати, що Україна не
може сама себе витягнути з болота за волосся.

Ще багато чого треба зробити та
мало надій залишилося на справжню європейську перспективу для колишньої
радянської республіки з 45-мільйонним населенням. Росія відібрала Крим та
перемогла у війні за відокремлення Донбасу. Німеччина і Франція не можуть
дочекатися скасування санкцій проти Росії, що станеться напевно влітку (за
добрі вчинки у Сирії), щоб відновити справжній бізнес на російському ринку.
Нідерланди лицемірно грають свої внутрішньополітичні та антибрюссельські
партитури, на шкоду Україні, з або без російського впливу на праві
націоналістичні партії в Західній Європі, як стверджують американські ЗМІ.
Адміністрація Обами, в свою чергу, багато обіцяла і зробила, в дійсності,
занадто мало для підтримки прозахідних устремлінь Києва. Простіше кажучи, всі б
хотіли робити розумні коментарі, але ніхто цього не робить.

Навіть і сценарій фінляндізації України, тобто розвитку та економічної
інтеграції за західним зразком, але в умовах військово-політичного
нейтралітету, є надто малоймовірним, з огляду на незаперечну залежність та
економічну, історичну та культурну близькість з Росією. Водночас, більш-менш
відокремлена від питання ідентичності і регіону, до якого належить, корупція
залишається в Україні темою, що навіть не була відверто порушена (не кажучи вже
про рішення для обмеження цього явища),
як це сталося в Молдові.

Тут, у Румунії, перспектива сусідства з «дрейфуючою», корумпованою і
відхиленою Європою державою аж ніяк не радує. Більше того, не можучи
зробити нічого захоплюючого і значного у внутрішній політиці, не виключено, що Україна
поступово візьме курс на фрустрований націоналізм, з праворадикалами,
готовими мститися нацменшинам за тяготи повсякденного життя (в минулому таке
неодноразово траплялося), курс на модель соціальної агресії, нестабільності,
злочинності і зростаючого гніву.

Два роки тому, в січні і лютому, в умовах характерних для Росії лютих
степових морозів, поміж наметів спонтанного і героїчного опору, гинули від куль
силовиків молоді люди Києва, на площі, що є символом європейського ідеалу
українців, змусивши втекти проросійського президента Віктора Януковича. Тепер,
що правда, ніхто не вмирає на Євромайдані, де панує розчарована тиша,
кінооператори зі всього світу зібрали обладнання і пішли, а проєвропейські
надії України були розвіяні вітрами безпорадності в Східній Європі.

Українська редакція ВСРР не завжди поділяє думку авторів публікацій.