«Україна сягнула точки кипіння»
Напружена ситуація в Україні, може перекинутися на весь регіон і спричинити негативні наслідки, здатні порушити геополітичну і геостратегічну рівновагу в Чорноморському басейні.
Василь Каптару, 06.03.2014, 02:05
Напружена ситуація в Україні, може перекинутися на весь регіон і спричинити негативні наслідки, здатні порушити геополітичну і геостратегічну рівновагу в Чорноморському басейні. Тому географічна близькість до України вимагає надзвичайної уваги та особливої пильності в подальших діях Бухареста. Спосіб у який окреслиться загальна регіональна картина безсумнівно вплине і на статус Румунії на міжнародній арені. З урахуванням цього днями Фонд імені Ніколая Тітулеску провів у Бухаресті дебати на тему «Україна сягнула точки кипіння», в яких взяли участь політичні та військові аналітики, чинні і колишні дипломати, представники ЗМІ тощо.
Модератором семінару був генеральний секретар фонду Адріан Маріус Добре, на ньому також виступили колишній міністр закордонних справ Румунії (1989-1990 рр.) Cерджіу Челак, військовий аналітик Данієль Гіба, науковий співробітник Центру східноєвропейських та азійських досліджень Анжела Гремаде. Під час виступів лунало дуже багато абсолютно різних думок, від окреслення оптимістичних сценаріїв, до дуже песимістичних поглядів на ситуацію в Україні та подальшу еволюцію в регіоні.
Екс-міністр закордонних справ Румунії Серджіу Челак підкреслив, що Румунія дуже уважно стежить за подіями в українській державі, з якою має найдовший кордон: «Події в Україні є дуже важливими для Румунії з точки зору національного інтересу, в тому числі з погляду національної безпеки. Вони є важливими з двох перспектив. По-перше, в безпосередніх двосторонніх відносинах між Румунією та Україною – найбільшим румунським сусідом, що має удвічі більше населення, з величезним економічним потенціалом та з величезним потенціалом взаємних економічних інтересів. По-друге, йдеться про наші інтереси відносно Республіки Молдова, яка має лише двох сусідів – Румунію та Україну. Тому будь-які неочікувані зміни в України впливають на нас не лише безпосередньо, з огляду на наше безпосереднє сусідство,а й рикошетом, через можливі впливи на політичне ставлення і навіть на співвідношення внутрішніх сил сил та подальший вибір Р.Молдова. Тому я гадаю, що для Румунії, те що відбувається в Україні не є лише питанням інтелектуального інтересу, а стосується поточних і майбутніх національних інтересів.»
Експерт з військово-політичних питань Данієль Гіба вважає, що напружена ситуація в Україні ще не досягла свого піку і прогнозує, що для повної стабілізації та виходу з кризи Києву знадобиться не менше 10 років. «Ми ще далекі від моменту початку низхідної фази української кризи. Тут переплітаються інтереси багатьох акторів та спостерігається багатополярна конфігурація, що дуже важливо враховувати, тому що лише таким чином можна буде передбачити наступні дії та здійснити прогноз загальної ситуації. Ці інтереси можна порівняти з айсбергом, лише незначна частина видима на поверхні, більша їх частина невидима і може бути виявлена лише з допомогою спеціальних технік та зваженого підходу. Особливістю української кризи є те, що тут мова йде не лише про державу, яка лише перебуває на межі банкрутства, а й про корупцію у верхах, здатну перетворити Україну на мафіозно-кримінальну державу. Тому для врегулювання ситуації, що має наслідки не лише на регіональному рівні, а й на світовому, потрібні узгоджені та послідовні дії всіх акторів, незалежно від того чи йдеться про держави або організації. Проте, я не думаю, що ситуація може бути стабілізована раніше ніж за 10 років.»
Експерт з європейських справ Адріан Маріус Добре підкреслив, що нова українська влада повинна дуже обережно поставитись до свого народу, оскільки люди хочуть радикальної реформи політичної еліти, яка б діяла на благо нації і не переслідувала лише власні цілі, які не мають нічого спільного з інтересами пересічних громадян. «Ця спроба повернення Юлії Тимошенко на перший план, з точки зору політичної стратегії, стала величезною помилкою. Створило враження, що вона готова конфіскувати результат українських протестів в чисто виборчих цілях. Тому опозиція була змушена дещо відокремитися від Юлії Тимошенко, оскільки в протилежному випадку ситуація виглядала б як державний переворот.»
Адріан Маріус Добре нагадав, що протести в Україні почалися після Вільнюського саміту Східного партнерства, який чимало європейських оглядачів назвали провальним. Говорячи про це румунський експерт поставив риторичне запитання – як виглядатиме надалі «Східне партнерство» і чи взагалі можна говорити про його майбутнє? «Я неодноразово говорив на всіх заходах проведених Фондом імені Ніколая Тітулеску і не лише, що Східне партнерство мало поганий старт і навіть те, що воно народилося мертвим. І це по одній простій причині: тому, що не включило двох дуже важливих для геополітики нашого континенту акторів – Російську Федерацію і Туреччину.»
У свою чергу науковий співробітник Центру східноєвропейських та азійських досліджень Анжела Гремаде сказала, що Східне партнерство мало б бути створене на принципах розвитку і поглиблення двосторонніх відносин з кожною державою-учасником окремо. «Повертаючись до історії цієї політики сусідства Євросоюзу, слід звернути увагу на заяви політичних лідерів Республіки Молдова та України у 2008 році. Тоді Володимир Воронін казав, що не правильно ставити Молдову та Україну «в одну каструлю» з країнами Південного Кавказу, оскільки вони виконали значно більше обовязків, взятих на себе в Плані спільних дій. Україна, водночас, спробувала змінити ставлення європейських посадовців до української держави, стверджуючи що Київ прагне покращення двосторонніх стосунків з Брюсселем і, що Україна не зацікавлена в регіональному багатосторонньому форматі співробітництва, оскільки він не може дати більше ніж було тоді. Час продемонстрував, що вони були праві, тому що як фінансово, так і технічно, пропозиція Східного партнерства, принаймні для цих двох держав, була надто скромною.»
