Румунсько-українська співпраця та безпека в Чорноморському регіоні

Сьогодні нашим гостем є Дорін Попеску,колишній дипломат та експерт з питань регіональної безпеки, президент асоціації «Дім Чорного моря».

Василь Каптару, 13.06.2019, 09:38

Сьогодні нашим гостем є Дорін
Попеску, колишній дипломат та експерт з питань регіональної безпеки,
президент асоціації «Дім Чорного моря». Він є есеїстом, літературознавцем і політичним аналітиком, опублікував більше 140 досліджень, есе, рецензій, тематичних статей у різних публікаціях
у Румунії та за кордоном, в тому числі в Україні. Написав чимало статей, в
яких розглядає різні аспекти співпраці між Румунією й Україною та взяв участь
у численних експертних зустрічах, присвячених співробітництву
та перспективі партнерства, а також прогнозованим викликам і загрозам безпеці в
Чорноморському регіоні.

Дорін Попеску заснував асоціацію «Дім Чорного моря» у червні 2017 року як аналітичний центр для політичного аналізу та прогнозування в Чорноморському регіоні. Асоціація прагне підвищити рівень діалогу та співпраці між чорноморськими країнами, а її головними завданнями є обговорення та аналіз основних проблем та можливостей регіону, а також створення різних платформ для діалогу та спілкування між посадовцями й експертами з усіх країн Чорноморського регіону – Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Р.Молдова, Туреччини, Румунії та Росії, а також з інших країн-членів ЄС, що діють у регіоні.

З огляду на це ми запитали Доріна Попеску, що, на його думку, має стати
основою для протидії сучасним гібридним загрозам в Чорноморському регіоні? «Перше – це безперечно більш активна присутність Європейського Союзу в
регіоні. Ми маємо відносно достатню присутність, вплив, діяльність НАТО в
регіоні, але присутність Європейського Союзу в регіоні надзвичайно скромна. З
цієї точки зору Румунія мала б більш ефективно використати можливості, які надає
їй піврічне ротаційне головування в Раді ЄС. Дійсно ми включили Чорне море до
наших пріоритетів, говорячи про Чорноморську синергію, але Чорноморська
синергія є вичерпаним, невдалим проектом, який багато країн Європейського Союзу
практично відкинули. Водночас, хоча включила Чорне море до пріоритетів
головування, за ці шість місяців Румунія не організувала жодної конференції з
питань безпеки в регіоні Чорного моря. Отже, я вважаю за потрібне посилення
присутності і політичного впливу ЄС у Чорноморському регіоні. По-друге,
потрібно створити різні платформи згуртованості між країнами, які дійсно прагнуть
посилення згуртованості у Чорноморському регіоні. По-третє – потрібен набагато
більш динамічний, сталий, чесний і відвертий обмін думками між експертами чорноморських
країн. По-четверте – ми зможемо говорити про стабілізацію безпекової ситуації в
Чорноморському регіоні лише якщо матимемо сильний Європейський Союз і побачимо
якою буде Європа після виборів до Європарламенту – сильнішою чи слабшою.»

Румунський
експерт вважає, що «Східне партнерство» упродовж 10 років свого існування показало, що є малоефективним
інструментом Євросоюзу. «Східне
партнерство стало застарілим, недостатнім. Румунія, на щастя, офіційно виступила за зміну Східного партнерства, але, знову ж таки, не зуміла запропонувати
конкретну ініціативу на недавній конференції з відзначення 10 років від створення Східного партнерства. Польща запропонувала багато цікавих ініціатив, які зараз обговорюються і
я сподіваюся, що до грудня цього року буде погоджена філософія реформування Східного партнерства, яка
принесе набагато більше конкретних програм на користь країн-учасниць партнерства.»

Останнім часом
Румунія та Україна уповільнили процес співробітництва, після його стрімкого
розвитку у 2014-2015 роках. Спостерігається своєрідна відсутність інтересу з
обох сторін. Дорін Попеску: «Очевидно, що одним з недоліків
регіону є нездатність чорноморських країн налагоджувати та використовувати міцні двосторонні та/або багатосторонні канали зв’язку. Спостерігається певна обмежена потужність у цьому сенсі і в Бухаресті, і в Києві. Щодо Києва, імовірно ця відносно обмежена здатність налагоджувати відверті відносини з європейськими країнами, такими як Румунія, викликана ​​наявністю частки населення, а також суспільства, яка хоче повернення України до сфери російського впливу. Але в Бухаресті, у Румунії – глибоко європейській країні, що є членом ЄС і НАТО, не можна говорити про наявність політичного або геополітичного «пособництва» з Москвою, тут є лише інституційна нездатність, яка стає хронічною, осіб та установ, котрі відповідають за закордонну політику Румунії, надати реальної субстанції цій зовнішній політиці Румунії, особливо
в дуже каламутному сусідстві. Реальна сутність румунської зовнішньої політики, символічна ставка румунської зовнішньої політики є тут, на
сході Румунії, на сході ЄС і НАТО, на східному і південному флангах і в Чорноморському регіоні.»

Значні негативні
наслідки для румунсько-українських відносин спричинили зміни до «освітнього законодавства»,
точніше стаття 7 нового українського закону про освіту, яка на думку румунської
сторони має негативний вплив для румунських дітей в Україні, які «хочуть і мають
право навчатися рідною румунською мовою». На думку Доріна Попеску цю проблему
Румунія та Україна мають вирішити в дусі європейських цінностей: «Реальне
наближення України до Європейського Союзу та НАТО припускає впровадження
стандартів ЄС, включно щодо захисту національних меншин. Не може бути реального
зближення України з Європейським Союзом з перевагами виключно для громадян України української національності, очевидно, що переваги мають бути однаковими
для всіх. І в цьому контексті наша дружня та відкрита аналітична порада для партнерів
з України: проявіть більшу чутливість до захисту румунської етнічної меншини в
Україні, враховуючи, передусім, специфічні потреби нашої тамтешньої громади.»

В світлі останніх
змін в Україні, зокрема після обрання нового президента України, ми запитали
румунського аналітика Доріна Попеску чи можна очікувати «перезавантаження»
румунсько-українських відносин? «Перезавантаження – ні, але однозначно у нас
буде багато позитивних зрушень. Позитивних тому, що Володимир Зеленський є,
принаймні поки що, виразником сильної потреби в зміні українського суспільства.
Якщо ця потреба в змінах буде ефективно використана на напрямі зміцнення
європейського і євроатлантичного шляху України, і оскільки Зеленський може бачити
речі по-іншому, як людина з-поза системи, вільна від рутинних процедур, вільна від «жорсткого корсета» обструкціоністської бюрократичної системи, то я переконаний, що ми матимемо позитивні
зрушення, принаймні в першій частині його президентського терміну.»