Роль України в подальшій долі Східного партнерства
28-29 листопада у Вільнюсі відбудеться саміт Східного партнерства, що може стати переломним моментом щодо майбутньої долі ряду держав, зокрема України, Р.Молдови, Грузії та Вірменії.
Василь Каптару, 03.10.2013, 01:09
28-29 листопада у Вільнюсі відбудеться саміт Східного партнерства, що може стати переломним моментом щодо майбутньої долі ряду держав, зокрема України, Р.Молдови, Грузії та Вірменії. На цьому тлі на східному кордоні Румунії та Європейського союзу зараз відбуваються події, які можуть вплинути на довгострокову перспективу регіону. І це тому, що Росія сприймає бажання Києва та Кишинева наблизитися до Євросоюзу проявом ворожості до Москви і чинником, що може розвіяти імперські амбіції Володимира Путіна.
Тому в Бухаресті дуже уважно стежать за останніми подіями в сусідніх країнах, зокрема у відносинах останніх з Російською Федерацією. Румунія активно підтримує євроінтеграційні устремління своїх сусідів, усвідомлюючи величезне символічне значення Вільнюського саміту, який вважається, з точки зору подальшої еволюції в регіоні, не менш важливим ніж Бухарестський саміт НАТО, результати якого негативно вплинули на подальшу долю щонайменше України та Грузії.
Ця тема була обговорена 1 жовтня в рамках одного з найпопулярніших румунських суспільно-політичних ток-шоу «Неупереджено». Ведучий Лука Нікулеску запросив у студію «DigiTV» Дана Дунгачу, директора Інституту політичних наук і міжнародних відносин Румунської Академії та колишнього міністра закордонних справ Румунії Теодора Баконского.
Говорячи про укладання Угоди про асоціацію ЄС з країнами «Східного партнерства», зокрема про перспективу її підписання з Україною та Р.Молдова Дан Дунгачу заявив: «Україна залишилася єдиним важливим гравцем в цьому регіоні. Якщо Україна підпише Угоду про асоціацію у Вільнюсі в 2013 році, тоді і Р. Молдова виграє від цього, будучи поблизу великої і потужної держави, яка спрямовується до Європейського Союзу. Тобто якимось чином буде повторений бухарестський сценарій 2008 року, коли, якби Україна підписала План дій для членства в НАТО, стала б для Кишинева сусідньою державою з перспективою входження в НАТО, здатною захистити обидва фланги Р.Молдова, котра вже мала по сусідству державу-члена НАТО. Таким чином Р.Молдова, перебуваючи між Україною і Румунією, державою-членом НАТО, пішла б убік НАТО і це було б кроком до виходу зі східного простору. Цього не сталося, тому що проти в 2008 році у Бухаресті виступила Німеччина. Отож у Вільнюсі ситуація схожа, але на цей раз мова йде не про НАТО, а про Європейський Союз. Якщо Україна не підпише цю угоду, сигнал буде дуже поганим, а Вільнюський саміт буде провалом незалежно від того, що зроблять Р.Молдова чи Грузія. У цьому полягає особливий характер саміту. Якщо Україна не підпише угоду, то це означає, що інструмент, який називається «Східним партнерством» має бути, м’яко кажучи, переглянутий.»
У свою чергу Теодор Баконскі наголосив на важливості зміцнення демократичних засад суспільного і державного життя в Україні та Р.Молдова, вважаючи природною тенденцію наближення до демократичних принципів Європейського союзу. Він сказав, що в Р.Молдові, Україні та Грузії політична еліта і суспільство все більше визначаються прозахідним мисленням і сприйняттям, але наголосив на особливій ролі України: «Так, дійсно є деякі нюанси і дійсно в цій регіональній грі Україна відіграє роль стрижня, тому що від неї і від її орієнтації залежить не лише доля «Східного партнерства», як інструмента регіонального співробітництва в рамках політики сусідства ЄС, а й власне подальша доля кожної держави «Східного партнерства». Вірменія, наприклад, була приваблена пропозицією Володимира Путіна щодо Митного союзу і «туманною» перспективою проекту створення Євразійського союзу. Цього не можна сказати про Україну та Р.Молдова, принаймні з точки зору духовного стану населення і типу політичної культури. Зокрема тому, що тамтешні урядові еліти, хоча й були невизначені в останні двадцять років, очевидно стають все більш незадоволеними цим типом політики, що включає погрози, ембарго та перекриття газового крану. Зараз постає запитання наскільки у цих держав, що входили колись до радянської імперії, вистачить терпіння не реагувати на таке ставлення, котре, врешті-решт, є принизливим.»
Важливість Вільнюського саміту була підкреслена у середу президентами Румунії Траяном Бесеску і Естонії Тоомасом Хендріком Ільвесом, в ході візиту останнього до Бухареста. У цьому контексті Траян Бесеску заявив, що й молдовські громадяни повинні вільно подорожувати до ЄС: “Ми вважаємо неприйнятним те, що росіянам легше отримати візу, ніж молдованам чи українцям.” Глава румунської держави подякував за послідовну підтримку Естонії в наближенні країн «Східного партнерства» до Європейського Союзу, підкресливши, що майбутня інтеграція України в ЄС стане великим досягненням ЄС, а інтеграція Р. Молдова, буде одним з найбільших досягнень Румунії та країн регіону, в тому числі і країн Балтії.
