Нові загрози та наслідки дій Росії в Чорноморському регіоні

У Бухаресті відбулася конференція, на якій були обговорені наслідки нинішньої геополітичної напруженості для Румунії, України та Молдови, зростання якої може не тільки зруйнувати безпеку в Чорноморському регіоні, а й затьмарити перспективу його розвитку.

Василь Каптару, 07.04.2016, 08:13

28 березня Чорноморський університетський
фонд Румунії та Центр нових стратегій провели публічну дискусію на тему «Румунія – євро-атлантична опора в регіоні».
У заході взяли участь представники установ, відповідальних за зовнішню політику
і безпеку румунської держави, колишні міністри, провідні аналітики, відомі
журналісти тощо.

У рамках дискусій організатори та учасники спробували знайти інтегрований
підхід до нинішніх реалій в сусідніх з Румунією країнах та в розширеному
Чорноморському регіоні, поєднуючи східну і південну осі. Увага була сфокусована на комплексному
підході «Південь-Схід» до проблем чорноморських і балканських держав і приверненні інтересу союзників до важливих
для Румунії питань. Ключ до цієї точки зору полягає в розширеному підході до
двох просторів – Балканського і Чорноморського регіонів – із наголосом на
позиції Румунії в рамках ЄС і НАТО, як країни на стику двох геополітичних
тектонічних плит.

Водночас були обговорені реалії та можливі наслідки геополітичної
напруженості для Румунії, України та Р.Молдова, зростання якої може не тільки
зруйнувати безпеку в Чорноморському регіоні, а й затьмарити перспективу його
розвитку в коротко- і середньостроковій перспективах.

Директор Чорноморського університетського фонду Румунії Дан Дунгачу сказав, що Російська Федерація використовує і
намагається посилити кризу з сирійськими біженцями, щоб отримати стратегічні
переваги в Європі, зокрема скасування санкцій, та бере участь у конфлікті в Сирії, щоб розблокувати
українське питання й отримати нові сприятливі Кремлю безпекові домовленості.
Я вже говорив про те, що часткове виведення російських військ з Сирії було
зроблено Кремлем поглядаючи на Схід. Сирія виявилася, з цієї точки зору, дуже
хорошою стратегію, щоб розблокувати справу, яка була на той час заблокована.
Росія заморозила ситуацію в Україні, пішла в Сирію і зараз повертається в
Україну, щоб відновити переговори. Але на цей раз вже не йтиметься лише про
Україну, а про цілу низку питань. Що стосується українського питання, якщо ми
побачимо найближчим часом відновлення тиску на Україну в спробі змусити її
виконати політичні пункти угоди Мінськ II, а не військові, то це
означатиме, що ми повертаємося в 1995-96 роки, коли Євген Примаков запропонував
концепцію синхронності, так-званий принцип синхронізації у врегулюванні
Придністровського конфлікту. Кожен раз Росія наполягала на синхронізації
політичного врегулювання конфлікту з військовим, тобто казала, що виведе свої
війська після політичного вирішення конфлікту. До чого це може призвести? Лише
наївна людина може припустити, що вирішення конфлікту в Україні в стилі
федералізація, при цьому не вимовляючи слово федералізація не вплине на
Республіку Молдова. Я вважаю, що успішна спроба Росії федералізувати Україну,
приведе до федералізації Молдови. Що це означатиме на практиці? Звичайно, є
велика різниця між сепаратистськими регіонами та рештою України, у тому
розумінні, що там частина не зможе вирішально вплинути на ціле, принаймні з
виборчої точки зору. У Молдові, однак, федералізація країни означатиме, що
частина переможе ціле. Якщо сьогодні в цій країні кількість прихильників східної та західної орієнтації приблизно
однакова, то можете собі уявити що буде після цього. Ми можемо стати сусідами з Російською Федерацією на Пруті, не розуміючи, як
це могло статися. Це найбільша проблема безпеки, що може постати перед
Румунією, – вважає аналітик Дан Дунгачу.

Держсекретар МЗС Румунії Данієль Йоніце сказав, що в даний час ми
стикаємося зі значними викликами і загрозами як на сході, так і на півдні, а
триваючі агресивні дії на сході Україні і рішучість Росії протидіяти заходам,
вжитим НАТО після незаконної анексії Кримського півострова, вимагають зміцнення
колективної оборони на східному фланзі НАТО. Після незаконної анексії Криму в
березні 2014 року становище на Сході різко змінилося. Ці реалії породили нове
мислення і нові оцінки геополітичної та геостратегічної ситуації. З точки зору
Румунії, цей жест став дуже важливим і маємо дуже чітку позицію – ми вважаємо,
що якщо один кордон може бути змінений за допомогою сили, то потім всі кордони
можуть бути піддані такому режиму. У всьому, що зробила Румунія до цих пір є
константа – червона лінія у закордонній політиці і політиці безпеки, і ця
червона лінія, крім політичних союзів і мудрої політики по відношенню до
сусідів, завжди чітко вписувалася в норми і принципи міжнародного права.

У свою чергу, наголошуючи на досягненнях
закордонної політики Румунії останніх років глава Адміністрації Президента
Румунії Дан Міхалакє зазначив, що
Румунії вдалося привернути увагу західних партнерів на східний фланг
Північноатлантичного альянсу і налагодити ефективно діючі відносини з Україною
та Польщею. Я думаю, що консенсус, наявний протягом останніх 20 років з приводу
основних векторів закордонної політики Румунії, зокрема Стратегічне партнерство
з США і членство в НАТО та ЄС, є дуже важливим досягненням. Таким чином Румунія
довела, що може бути вирішальною опорою в Причорномор’ї, стрижневою державною
стабільності і країною, яка просуває стабільність і безпеку в регіоні. Гадаю,
що ми зуміли привернути увагу до східного флангу НАТО. Гадаю, що вперше за
останні 20 років, ми зуміли розвинути діючі та солідарні відносини
з Україною, і напевно про це ніколи не забудуть, відносини, які, як
правило не діяли дуже добре з різних причин. Гадаю, що нам вдалося відновити
функціональні відносини з Польщею, разом з якою зуміли привернути і зберегти
увагу на східний фланг НАТО, а також гадаю, що ми зуміли, весь час говорячи
про важливість Чорноморського регіону, переконати в цьому наших партнерів, тому
що, включно в контексті розмов про східний фланг, більшість дивилася на
Балтійські країни і в меншій мірі на Чорне море.