Мілітаризація Росією Криму: як реагувати Румунії?
Нашим сьогоднішнім гостем є румунський аналітик з питань безпеки, колишній радник Президента Румунії, Юліан Фота.
Василь Каптару, 16.11.2017, 08:28
Анексія Росією Криму та постійне нарощування свого
військового потенціалу на анексованому півострові, а також дії на сході України
спонукали НАТО до зміцнення солідарності в рамках свого альянсу та розвитку
військових можливостей. Так, на засіданні Парламентської асамблеї НАТО у
Бухаресті на початку жовтня Генеральний секретар Єнс Столтенберг заявив, що
Альянс стурбований агресивністю РФ й надалі укріплюватиме свій східний фланг.
«НАТО не є загрозою для Росії, але в Альянсі стурбовані її агресивністю. Ми будемо
дотримуватися політики зміцнення східного флангу НАТО», – заявив Столтенберг.
У цьому контексті Румунія нещодавно прийняла план
військових закупівель на наступні роки, в якому зазначається, що Бухарест буде
витрачати на оборону 2% ВВП щорічно з 2017 по 2026 рік. На модернізацію ЗСР,
згідно з прийнятим Верховною радою оборони країни планом, Румунія планує
витрати майже 10 мільярдів євро. До тепер Румунія закупила у Португалії 12
багатофункціональних винищувачів F-16
та планує додатково закупити ще 36 подібних військових літаків. Минулого тижня уряд затвердив законопроект
про придбання семи зенітно-ракетних комплексів Patriot. Перший американський
комплекс буде поставлений найближчим часом і запрацює, – за словами міністра
оборони Міхая Фіфора, – в 2019 році.
Тим часом, незважаючи ні на що, Росія продовжує активну
мілітаризацію анексованого Криму. Начальник Генштабу Міністерства оборони
Російської Федерації Валерій Герасімов нещодавно заявив, що на
анексованому півострові було створене
самодостатнє угруповання військ, що включає в себе військово-морську базу,
армійський корпус, авіаційну дивізію та дивізію ППО. Він також оголосив, що
Чорноморський флот Росії був поповнений шістьма підводними човнами, фрегатами
«Адмірал Григорович», «Адмірал Ессен», що мають на озброєнні крилаті ракети
«Калібр», трьома дивізіонами берегових ракетних комплексів «Бал» і «Бастіон».
Ці дій Російської Федерації ми обговорили з румунським
аналітиком з питань безпеки Юліаном Фотою: У цьому немає нічого нового.
Ремілітаризація Чорного моря почалася в 2007 році, коли президент Путін
виступив з відомою промовою на Мюнхенській конференції з питань безпеки. Отже,
починаючи з 2007 року в Чорному морі спостерігається збільшення російської
військової присутності. У 2008 році була війна в Грузії. Після війни в Грузії
Росія продовжила зміцнювати свої військові можливості в Чорному морі. Щоправда,
на той час вона не контролювала Крим, але після незаконної анексії Криму в 2014 році процес був прискорений таким
чином, що Крим був перетворений на своєрідний російський авіаносець в Чорному
морі. Відомо, що на сьогодні в Криму, в чорноморських портах, як наприклад
Севастополь, кількість російських озброєнь значно більша, ніж раніше і більш
різноманітна. Є бомбардувальники, є винищувачі, є всілякі ракети, підводні
човни, сучасні кораблі, тощо. Отже, ці заяви треба розглядати в цьому
контексті, в процесі, який почався в Чорноморському регіоні в 2007 році, який
був прискорений та консолідований після анексії Криму.
Юліан Фота спробував знайти пояснення цьому процесу
посиленої мілітаризації Криму, зокрема перетворення півострова на велику військову
базу. Перш за все, Чорне море завжди мало стратегічне значення
для Росії. Давайте зробимо короткий історичний екскурс. Після Кримської війни,
відвоювати привілейованої позиції в Чорному морі мало життєво важливе значення
для росіян, саме для отримання можливості використовувати Чорне море, як вони
тоді казали, як шлюз до глобального домінування. В наші дні Чорне море має
велике значення для росіян, тому що через Чорне море, наприклад, вони
логістично забезпечують весь російський флот, який знаходиться навпроти
узбережжя Середземного моря, поблизу Сирії. Отже, всі дії російських військово-морських
сил у Сирії, в значній мірії спирається на російські кораблі в Чорному морі.
По-друге, у Чорному морі зараз є НАТО, є Румунія, Туреччина, Болгарія -
країни-члени НАТО. Отже, своїм Чорноморським флотом та всіма іншими військовими
потужностями Росія намагається забезпечити рівновагу, хоча, на мій погляд, в
дійсності, Росія на сьогодні краще оснащена ніж НАТО, чим залякує, посилає
меседжи всім союзним країнам, особливо чорноморським. І все це переозброєння, яке Росія проводить всі ці
роки, робиться для того, щоб залякати всіх нас, колишні країни Варшавського
договору, які раніше мали дружні відносини з СРСР, а в даний час є членами
НАТО, особливо Румунію та Болгарію, тому що Туреччина велика країна, має
численніші збройні сили і входить до іншої категорії.
У цій ситуації, постає запитання: чи має Румунія якимось
чином реагувати на подібні дії або заяви? Відповідає Юліан Фота: Ні. Ці заяви не приносять нічого нового. Ми серед перших
привернули увагу Заходу до ремілітаризацію Чорноморського регіону. Тому для нас
тут нічого дивного немає. По-друге, росіяни й так з 2014 року значно збільшили кількість озброєнь в Чорному морі та в Криму. Тому ці заяви цього російського
генерала не настільки важливі, щоб Бухарест якось на неї реагував. Кращою
реакцією Бухареста є те, що вже робиться: з одного боку разом з країнами НАТО
говорити про готовність до діалогу з Росією, тому що ми не хочемо конфронтації
з нею, але з іншого боку, продовжувати вживати всіх заходів як на національному
рівні, так і разом з союзниками, з тим, щоб якщо, не дай Бог, в майбутньому
опинимось в ситуації конфронтації з Росією, незалежно від того якою може бути
ця конфронтація, ми були готові справитись з ситуацію.
