Газова війна і геополітика сланцевого газу
Українська криза має бути серйозним сигналом тривоги для всіх, тому що вона знаменує собою поворотний момент у відносинах Росії із Заходом, Росії, яка докладає значних зусиль у спробі повернути втрачений вплив імперськими методами ХІХ-го століття....
Василь Каптару, 26.06.2014, 04:05
Українська криза має бути серйозним сигналом тривоги для всіх, тому що вона знаменує собою поворотний момент у відносинах Росії із Заходом, Росії, яка докладає значних зусиль у спробі повернути втрачений вплив імперськими методами ХІХ-го століття — завоювання територій за допомогою збройних сил. Однак в наші дні Москва має в руках ще одну важливу зброю – енергетичні ресурси і особливо газ, яку російська влада вміло використовує в цій боротьбі. Якщо Європа не усвідомить характер нинішньої напруженості і не вжиє належних заходів це матиме значний негативний вплив на суспільство, економіку і майбутні покоління старого континенту.
Після провалу переговорів довкола проблеми газової заборгованості Нафтогазу перед Газпромом, Росія припинила постачання газу в Україну. Одразу після цього обидві сторони подали одна на одну в Стокгольмський арбітражний суд вимагаючи відшкодування збитків в кілька мільярдів доларів. Європейський комісар з питань енергетики, один з учасників переговорів між українською стороною і Газпромом, попередив, що на тлі цієї суперечки на Європу чекає важка зима. Бухарестська влада, однак, запевняє, що населення Румунії не потерпатиме від припинення постачання російського газу в Україну, оскільки країна має достатню кількість газу в сховищах та значні власні ресурси газу, а в даний час вітчизняне виробництво перевищує споживання.
Суперечку між “Газпромом” і “Нафтогазом” головний редактор часопису «Журналул Націонал» Дан Константін поміщає в загальний контекст російсько-українських відносин. Адже зближення Києва з ЄС, зокрема укладення угоди про асоціацію та вільну торгівлю з єврейським співтовариством викликає незадоволення з боку Росії. «Слід розглядати її в контексті більш широкого конфлікту між Росією та Україною, або, фактично, протистояння між Сходом і Заходом. Цей останній епізод – припинення постачання газу – є новою, але вже прочитаною сторінкою, тому що Росія ще припиняла постачання газу в Україну. У минулому були ще два такі епізоди, коли Росія припинила постачання газу до Західної і Південно-Східної Європи. На цей раз європейські інститути, політичне керівництво кожної держави Європейського Союзу вже мають належний досвід і мають різні сценарії реакції на чергову газову кризу, яка не стосується тільки Росії та України.»
У довгостроковій перспективі Євросоюз хоче збільшити імпорт газу з Норвегії та Алжиру та максимально використати потенціал країн Середземноморя з видобутку природного газу. Кіпр вирішив зайнятися видобутком значних запасів природного газу, виявлених на території своєї економічної зони в Середземному морі, які є реальною альтернативою російському газу. Єврокомісія планує також побудувати низку LNG-терміналів уздовж узбережжя країн ЄС для збільшення обсягів імпорту скрапленого газу із Катару та США.
Дан Константін стверджує, однак, що в короткостроковій перспективі Європа не має реальних рішень: «Очевидно, що Росія користується цією залежністю. 170 млрд. кубометрів газу цього року йдуть з Росії до Європи, обсяг, який Європа не може компенсувати іншими джерелами енергії. Так росіяни вміло розігрують «газову» карту і, я думаю, що в короткостроковій перспективі зможуть навязати свою позицію. Проблеми постануть перед Росією в середньостроковій перспективі, після виходу ЄС до інших джерел газу в Казахстані і Туркменістані, іранським шляхом, після відновлення постачання нафти і газу з Лівії, з Північної Африки. А в довгостроковій перспективі ситуація зміниться в результаті видобутку сланцевого газу і постачання на європейський ринок зрідженого газу з США.»
Європейська комісія має цілу низку рішень щодо зниження енергетичної залежності від Росії, які включають, зокрема, покращення енергетичної інфраструктури, підвищення ефективності з точки зору споживання і експлуатації своїх енергетичних ресурсів, диверсифікацію зовнішніх постачальників енергії. Але усе це не може змінити умови переговорів довкола ціни на газ з Росією в найближчому майбутньому і Москва намагається цим скористатися. Дан Константін: «Ринок змінюється доволі повільно. Раніше ніж через 7-8 років не передбачається значних змін в обсягах ресурсів і транспортних напрямків. Я думаю, що після цього росіяни дещо змінять свою позицію, проявлять більшу гунчкість. З іншого боку, Україна повинна сплатити борг, незалежно від рішення Стокгольмського арбітражного суду. Але Україна зараз не має необхідних грошей, а країни, які готові надати їй фінансову допомогу бояться, що їх гроші, гроші від МВФ, дістануться врешті-решт Москві.»
У цей час крім газової та інформаційної війни, Росія веде і таємну війну проти видобутку сланцевого газу в Європі. Під час виступу в Королівському інституті міжнародних відносин у Лондоні Генеральний секретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен заявив нещодавно, що Росія веде комплексну кампанію дезінформації, спрямовану на підрив спроб використовувати альтернативні джерела енергії, такі як сланцевий газ. Він стверджує, що Москва активно намагається зберегти залежність Європи від імпорту російських енергоносіїв, таємно працюючи з екологічними групами, що виступають проти видобутку сланцевого газу методом гідророзриву. Андерс Фоґ Расмуссен наголосив на необхідності продовження видобутку сланцевого газу для збільшення енергетичної безпеки європейських країн і розвитку нових джерел енергії.
