Виклики безпеки в Чорноморському регіоні
Послідовні дипломатичні зусилля президента Франції Франсуа Олланда і канцлера Німеччини Ангели Меркель, минулого тижня зробили можливими дві важливі події, котрі можуть стати першими реальними кроками для виходу з геополітичної кризи виникла в Європі...
Василь Каптару, 12.06.2014, 06:21
Послідовні дипломатичні зусилля президента Франції Франсуа Олланда і канцлера Німеччини Ангели Меркель, минулого тижня зробили можливими дві важливі події, котрі можуть стати першими реальними кроками для виходу з найбільшої геополітичної кризи, що виникла в Європі після закінчення холодної війни, спричиненої анексією Росією Криму та поширенням сепаратистського руху на сході України.
У ході урочистих заходів з нагоди 70-ї річниці висадки антигітлерівських союзників у Нормандії під час Другої світової війни відбулася перша зустріч нового президента України Петра Порошенка з президентом Росії Володимиром Путіним. Так само, російський президент провів коротку бесіду з президентом США Бараком Обамою, першу після різкого охолодження двосторонніх відносин унаслідок подій, спровокованих Росією в Україні.
Дехто називає тиждень, що минув та зустрічі на найвищому рівні, історичними. Їх проведення було майже неможливим два-три тижні тому. Яке значення вони мають в нинішній ситуації? Директор румунського Інституту політичних наук і міжнародних відносин Дан Дунгачу вважає, що усі ці зустрічі є ознакою готовності сторін до конструктивного діалогу: «Усі ці зустрічі можна найкраще описати словами «необхідність рівноваги», тому що всі зроблені заяви мали помірний характер. Звичайно, це так чи інакше в інтересах тих, хто хоче наголосити на тому, що сталося, не дуже приємне, на сході Європи, починаючи від анексії територій і завершуючи присутністю американських військ на території інших країн. Отже, велика політика має свої реалії, і ми повинні брати їх до уваги. У загальній складності сталися перші зустрічі, і в цьому полягає перший месідж – президент Російської Федерації, країни, що перебуває під шквалом критики, зустрівся з лідерами провідних країн світу. По-друге, відбулася зустріч Петра Порошенка з Володимиром Путіним, а це означає, що Україна і Росія готові сісти за стіл переговорів. У цьому полягає позитивна сторона цих зустрічей. Та сторона, яка невидима і, яку ми не можемо розшифрувати, стосується того, до чого приведуть ці переговори.»
З іншого боку політолог Дан Дунгачу порівняв ситуацію на сході України, з тим, що відбувається вже багато років на сході Р. Молдова. Тобто він стверджує, що Москва намагається повторити на Донбасі придністровський сценарій з тим, щоб перешкодити зближенню Києва з Євросоюзом. «Україна і Молдова, ймовірно, будуть у схожих ситуаціях. Обидві країни мають територію, точніше частину території, що вийшла з під контролю центральної влади, тільки в Молдові є російські військові з погонами, а в Україні російські війська не мають погонів. Тобто і Київ, і Кишинів мусять вести переговори з Російською Федерацією. Як це закінчиться, до чого приведуть ці переговори, побачимо. Цілком очевидно, що Російська Федерація намагається завершити ці переговори з певним результатом, вона хоче, щоб сепаратистські території, неконтрольовані Києвом та, відповідно, Кишиневом, отримали певні важелі впливу на політику центральної влади в галузі безпеки і закордонної політики двох держав. Незалежно від того чи називатиметься це федералізацією або розширеною автономією, кінцева мета Російської Федерації очевидна — за допомогою федералізації, як я вже сказав, Москва намагається завадити Україні та Молдові наблизитися до євроатлантичного простору.»
Розміщення додаткових сил НАТО у Центральній і Східній Європі не лякає, Кремль, відповідну заяву президента США Барака Обами, його російський колега Володимир Путін використає в пропагандистських цілях, вважає американський аналітик румунського походження вашингтонського Фонду Джеймстаун Владімір Сокор. Він каже, що Росія робить все можливе, аби не дозволити зближенню України з НАТО й ЄС. «Під частковим контролем Росії перебувають тільки дві з 25 адміністративно-територіальних одиниць України – Луганська та Донецькі області, тобто Донбас, промислова база України. Там Росія має воєнізовані формування, які налякали виборців, щоб не дозволити їм фізично дістатися до виборчих дільниць. Досі російські воєнізовані формування контролюють низку населених пунктів у Луганській і Донецькій областях. Їх мета полягає в обєднанні цієї мережі населених пунктів, щоб створити компактну територіальну структуру, за прикладом, Придністровя, звідки сепаратисти або влада підконтрольної Росії території могла б вести переговори про федералізацію або конфедералізацію з центральним урядом у Києві. Москва хоче, таким чином, зібрати російських узурпаторів та уряд у Києві віч-на-віч за столом переговорів, і, цим самим, надаючи офіційній або напівофіційний статус узурпаторам влади, котрі представляють Росію. Паралель з Придністровям очевидна. Вони хочуть нового Придністровя. Різниця полягає лише в тому в тому, що в той час як в Придністровї Росія має звичайні збройні сили, у Донецькій і Луганській областях діють воєнізовані структури, організовані Росією.»
Наразі Росія ще раз продемонструвала, що правий той, хто сильніший, до чого можна ще додати — і той хто має енергетичні ресурси. Путін застав Європу зненацька і продемонстрував, що право сили вище, ніж сила права, як це часто було в історії строго континенту. Після того як Росія анексувала Крим, все більше військових експертів заявляють про необхідність для ЄС створити власну армію. Директор Європейського оборонного агентства Клод-Франс Арну вважає, що Євросоюз повинен мати можливість втрутитися в будь-якій ситуації, коли держава-член чи якась нація звертається по його допомогу.
