Cпівак Петро Лещенко
У 1915 році в одному з кишинівських ресторанів відбувся дебют танцюриста й співака Петра Лещенка – він був чудовим баритоном. Так почалася творча кар'єра майбутньої знаменитості, який прожив багато років в Бухаресті.
Василь Каптару, 21.06.2012, 12:50
Легендарний співак Петро Лещенко народився 1898 року в невеличкому українському селищі Ісаєво під Одесою. Коли йому було три роки, помер батько й сімя переїхала до Кишинева, який був центром Бессарабської губернії. Усі Лещенки любили пісні. Коли Петро підріс, хлопчика віддали до церковного хору. Він швидко навчився читати ноти, точно вести мелодію. В 1915 році в одному з кишинівських ресторанів відбувся його дебют як танцюриста й співака — він був чудовим баритоном. Петро виконував російські, українські, циганські пісні. Так почалася творча карєра майбутньої знаменитості, який прожив багато років в Бухаресті.
В 1918 році Румунія окупувала Бессарабію, і Лещенко опинився за кордоном, де й пройшло все його подальше життя. Поступово він досяг великого успіху. На головному столичному бульварі Каля Вікторієй від відкрив ресторан “Пётр Лещенко”, де частували українськими і російськими стравами, і якому вдалось проїснувати до 1942 року. У своєму ресторані Лещенко виступав з ансамблем «ТРІО ЛЕЩЕНКО» (дружина співака і його молодші сестри – Валентина і Катерина).
Чимало прихильників української і російської кухні та музики відвідували цей ресторан. З осені 1919 року в складі танцювальної групи «Єлізаров» чотири місяці виступав в Бухаресті в театрі «Алягамбра», потім увесь 1920 рік – в кінотеатрах Бухареста. Пісні Петра Лещенка видавались на пластинках фірмами «Parlophon» (Німеччина), «Electrecord» (Румунія), «Bellacord» (Латвія) і мали величезний комерційний успіх. За своє творче життя Петро Лещенко записав понад 180 грамофонних дисків. Федір Шаляпін говорив про цього видатного співака українського походження, що його пластинки мають куди більшу популярність, ніж його, шаляпінські…
Лещенко також багато їздив із гастролями по Європі. Однак в країнах СРСР він був заборонений. У 1941 році Румунія разом з Німеччиною вступила у війну з СРСР. Лещенко у цей час був на гастролях у Парижі. Важко йому вдалося повернутися до Бухареста, де він продовжив виступи у своєму ресторані. Питання про призов Лещенка в румунську армію не піднімалося, проте мова йшла про те, щоб дати серію концертів на окупованій радянській території. Петро Костянтинович погодився, не здогадуючись, що це означатиме для нього в недалекому майбутньому…
В 1944 році до Румунії ввійшли радянські війська. Петро Лещенко давав концерти в шпиталях, офіцерських клубах. 26 березня 1951 Лещенка арештували органи держбезпеки Румунії в антракті після першого відділення концерту в Брашові і оселили у вязницю під Бухарестом. 5 серпня 1952 року його дружина Віра Білоусова, яка, як і Лещенко, звинувачувалася у зраді Батьківщини через виступи в окупованій Одесі, була засуджена строком на 25 років позбавлення волі. У 1953 р. була звільнена за відсутністю складу злочину. Багато років по тому дружина дізналася, що Петро Костянтинович став одним із тисяч будівельників Дунайського каналу і помер 16 липня 1954 р., на 56 році життя, в лікарні в’язниці Тиргу Окна, з невідомо яких причин, а місце знаходження його могили і досі невідоме. Одного разу сестра славетного співака впізнала у натовпі увязнених, яких під конвоєм гнали розбирати руїни в Бухаресті, свого брата, якого вона ледве впізнала — худий, сивий, виснажений… За правдоподібними чутками Лещенко помер у тюремній лікарні, ставши однією з жертв комуністичного режиму. А табу з його записів у СРСР були знято тільки у 1988 р. (Христина Манта)
