Інтерес письменника Георге Асакі до української історії

Найважливішою культурною особистістю середини ХІХ-го століття у сфері румунсько-українських культурних стосунків є Георге Асакі – письменник, поет, художник, історик, драматург та перекладач.

Христина Манта, 22.10.2014, 00:08

Найважливішою культурною особистістю середини ХІХ-го століття у сфері румунсько-українських культурних стосунків є Георге Асакі — письменник, поет, художник, історик, драматург та перекладач. 12 листопада цього року виповняться 145 років з дня його смерті. Інтерес Асакі до спільних моментів румунської та української історії є результатом певних обставин біографічного характеру.

Георге Асакі народився в селі Герца (зараз Герцаївський район, Чернівецької області України) у 1788 році, в родині священника Лазаря Асакєвича. Із політичних причин, разом з родиною, Асакі змушений був переселитись до Львова. Там батько став священником воєнного шпиталю, а син учився в єзуїтському колледжі, а потім на філософському факультеті Лвівського університету. Продовжить навчання у Відні та Італії. Італійський вплив переважає як в тематиці його творів, так і в використаній ним мові. Однак спостерігаються й сліди польського впливу, зокрема творів Міцкевича. Водночас “Польська хроніка” Йоахима Бєльського стає для Асакі невичерпним джерелом інформації про історичні події, в яких долі Польщі, України та Молдови пересікалися. Асакі не спізниться використати цей матеріал у своїх історичних новелах.

Історичні новели письменника читаються з великим інтересом. Щоправда, вони є цікавими більше з історичного погляду ніж літературного, однак винахідливість автора та драматичне почуття наділяють їх специфічним відтінком. Історичні особистості України, відомі в історії Молдови, набувають надзвичайного значення. Таким чином з новели “Мазепа в Молдові” дізнаємось дуже цікаві інформації про обставини смерті та поховання Мазепи, а також про долю його надмогильної плити. Події описані Асакі в новелах “Княгиня Руксандра” та “Мазепа в Молдові” добре відомі історикам, і вони мають нагоду відокремити історичну правду від уяви.

Асакі започатковує вищу освіту румунською мовою, за його ініціативою відбувається перша театральна вистава рідною мовою, він організує клас інженерів-землевпорядників. У 1829 році почав видавати першу румуномовну газету «Албіна роминяске» («Румунська бджола»). А у 1835 році було відкрито Михайлівську академію, на базі якої було засновано, у 1860 році, перший румунський університет. Г. Асаке засновує в Яссах свою типо-літографію під назвою “Їнстітутул Албіней” («Інститут Бджоли»). Останні двадцять років життя Г.Асакі цілком присвячує літературній праці. Він пише історичні новели «Свидригайло», “Богдан-войвода», «Петру Рареш», «Олена Молдованка», «Біла долина», «Мазепа в Молдові» тощо. Земне життя Г.Асакі завершилося 12 листопада 1869 року.