Газета «Роминія Маре» у Києві
У 1917 році під Києвом, у Дарниці, виходила друком газета Роминія Маре румунською мовою. Вона була головним джерелом інформації, а також інструментом пропаганди та агітації серед румунських військовополонених, розкинутих по всій території Росії.
Василь Каптару, 16.07.2014, 07:25
У 1916 році на території царської Росії знаходилося понад 120.000 румунських військовополонених, що походили з Трансільванії, які були змушені воювати у військах Четверного союзу, з огляду на те, що тоді Семигороддя входило до складу Австро-Угорської імперії.
Того ж року, коли Румунія, заручившись обіцянками країн Антанти про передачу їй частини територій Австро-Угорщини вступила у Першу світову війну, багато з цих румунів звернулися до російської влади, дати їм змогу вступити в ряди румунської армії. Генеральний штаб царської армії дав згоду на це і прийняв рішення про створення в Дариниці, під Києвом, табору для румунських військових. Тут 250 трансільванських офіцерів та 1200 солдатів створили Командування Корпусу румунських добровольців у Росії.
Головним джерелом інформації, а також інструментом пропаганди та агітації серед румунських військовополонених, розкинутих по всій території Російської імперії, стала газета із символічною назвою «Роминія Маре/Велика Румунія», що почала видаватися у Києві 20 липня 1917 року. Друковане видання румунською мовою виходило щотижнево. Загалом за шість місяців вийшло 23 номери, тиражем, що в принципі задовольняв інформаційні та пропагандистські потреби руху румунських волонтерів у Росії. У газеті висвітлювалася різнопланова інформація, але центральною темою було волонтерство і пропаганда з метою залучення в ряди Корпусу румунських добровольців максимальної кількості колишніх військовополонених.
Найбільшим тиражем, 5000 примірників, вийшов перший номер, а до вересня 1917 видання виходило тиражем 3000 примірників. Потім кількість номерів газети значно зменшилася, а останній – в грудні 1917 року вийшов тиражем менше 500 примірників. «Роминія Маре» розповсюджувалася безкоштовно по всіх таборах царської Росії, де були ув’язнені румунські солдати. Так само цю газету отримували численні румунські та іноземні постаті, які на той час проживали на території Росії.
Стрижень редакції газети складали троє відомих трансільванських публіцистів Север Боку, Гьорге Попп та Йосиф Шкьопу, буковинець Філарет Добош та друкарі Васіле Макря, Йон Тирновяну і Ніколає Стойка. Представники румунського видання брали участь і висвітлювали різні події, що відбувалися в другій половині 1917 року в Києві. Наприклад вони писали про хід роботи Зїзду поневолених народів, що пройшов у Києві у вересні 1917 року. Зїзд був скликаний з ініціативи Української Центральної Ради з метою розвязати цивілізованим шляхом корінні національні проблеми імперії. Так само, румунські журналісти були присутні і на одному із Всеукраїнських військових зїздів 1917 року.
У Києві редактори газети були в постійному контакті з провідними українськими діячами тих часів — Юрієм Гасенком, Симоном Петлюрою, Олександром Шульгіним тощо. У виданні активно висвітлювалися початки боротьби за українську державність, і розповідалося про роль та важливість для Румунії виникнення української держави. «Зрозуміло, що нас, румунів, як сусідів, цікавить усе про український рух. І тоді ми хочемо знати справжні реалії, а не так як їх упереджено представляють інші» – писав у 15 номері видання Север Боку. «Відродження української національної свідомості насправді є вражаючим тріумфом принципу національності, а ми, румуни, радіємо цьому тріумфу» – зазначав журналіст.
В іншому номері газети «Роминія Маре» редакція присвятила половину шпальти статті про Україну. «Нова автономна республіка Україна маловідома в Європі та в Румунії. Ми вважаємо за необхідне навести деякі цифри і дані про нову європейську державу. Вони допоможуть румунській публіці зрозуміти наскільки важливим є наш новий сусід», – було написано у передмові статті.
20 останній номер газети Корпусу румунських добровольців у Дарниці вийшов друком 5 грудня 1917 року. А пізніше, після того, як українська влада уклала мирний договір з державами Четверного союзу, та в умовах просування німецьких й австрійських військ в Україну, припинив своє існування і Корпус румунських добровольців у Дарниці, під Києвом.
