Румунському радіо – 93!

1 листопада 1928 року почалося безперервне мовлення національної радіостанції Румунії. Як найсучасніший і найефективніший на той час засіб поширення інформації, радіо привернуло увагу держави і користувалося великою популярністю серед населення.

Steliu Lambru, 01.11.2021, 12:19

1 листопада 1928 року почалося безперервне
мовлення національної радіостанції Румунії. Як найсучасніший і найефективніший на
той час засіб поширення інформації, радіо привернуло увагу держави і
користувалося великою популярністю серед населення. Радіо Румунія пережило періоди як свободи,
так цензури, в залежності від курсу непростої історії Румунії, упродовж неспокійного ХХ століття.
Важливі моменти національної та загальнолюдської історії були присутні на
хвилях румунського радіо, а різні спогади про них були збережені в архіві Центру
усної історії Радіо Румунія.

Пауль Берштейн працював перекладачем на Радіо
Румунія, а його розповіді є цінним джерелом інформації про те, як установа
працювала всередині і як її сприймали зовні. Пауль Берштейн наприклад, розповів
про зустріч з великим радянським актором. «До 1990 року на Радіо працювало чимало
репортерів, відомих виразників культурного життя. Одного разу до нас прибула радянська
делегація на чолі із заступником міністра культури Радянського Союзу, яку урочисто
прийняло керівництво радіо. Я був перекладачем. Одним із членів делегації був
Микола Черкасов, який зіграв важливу роль у фільмі «Іван Грозний». Без зайвої
скромності скажу, що йому сподобалася російська мова, якою я розмовляв, він спитав
мене, звідки я її знаю і який подарунок мені прислати з Москви. Я відповів, що знаю
російську мову від батьків, а коли приїду до Москви, попрошу його зробити мені особливий
подарунок. І коли я приїхав до Москви, я попросив у Бужора, президента Радіо
Румунія, дозволу подзвонити Черкасову. Я йому подзвонив і Черкасов сказав, що
приїде в готель. Але я сказав:

– Ви пообіцяли мені подарунок.

– Так, що я можу Вам принести?

Я попросив його виконати в неділю в церкві на
Червоній площі уривок із ролі у фільмі «Іван Грозний». І Черкасов приїхав зі
мною і виконав. Я запам’ятав на все своє життя ті 10 хвилин, коли він грав роль Івана
Грозного. Він був чудовим, великим актором.»

На початку 1960-х років настала відлига у відносинах
із Заходом, після похолодання упродовж 1950-х рр.. Одним із кроків був
фестиваль естрадної музики «Золотий олень» у Брашові, – розповів Пауль
Берштейн. «Звичайно, я зустрів багато чудових артистів, які прийшли на фестиваль
«Золотий олень» в Брашові – Конні Френсіс, Джульєтт Греко, Амалію Родрігес
тощо. Мені подзвонили з аеропорту Беняса і сказали: «Конні Френсіс їде до вас,
прийміть її як слід!». Я запросив її до ресторану, а потім дізнався, що вона
була близькою до родини Кеннеді. Конні Френсіс, повернувшись додому, надіслала
мені фотографію з автографом: «Доктору Паулю від Конні Френсіс». Тоді до нас
прибуло багато журналістів. Тому я зустрівся з численними журналістами з Радіо
Франс Інтернасьональ, зі Сполучених Штатів, від радіостанції Голос Америки було
менше. Але від кожного ми вчилися чомусь новому.»

Пауль Берштейн також згадав про землетрус 4
березня 1977 року, період кризи в роботі суспільного радіо. «Після того, як я
зрозумів, що в нашому домі нічого особливого не сталося, взяв доньку і пішов на
радіо. На 3-му поверсі знаходився президент Радіо Румунія Васіле Мушат. Відкрилися
двері і заходять Преда і Негру. А Преда каже: «Давайте робити записи!» Негру
каже: «Люди вийшли на вулиці, давайте записувати, люди стоять з радіоприймачами
і слухають інші станції, а Радіо Румунія нічого не транслює». Він ледь додзвонився
до Аджерпрес. Врешті-решт через годину-дві прийшов дозвіл робити репортажі на
вулицях столиці».

Магдалена Боянджіу працювала журналісткою відділу
культури на Радіо Румунія. У 1998 році вона розповіла історію улюбленої
театральної вистави. «Мільйони людей, які ходять до театру, здобули свою
театральну освіту завдяки програмам «Театр біля мікрофону» або «Радіотеатр». Як
відомо «Театр біля мікрофону» був ще на початку, коли радіо не працювало в
нинішній будівлі, а в приміщенні Національного коледжу Святого Сави. Актори виходили
на сцену, перед ними ставили мікрофони і виставу записували «Театр біля
мікрофона». Поступово розвивалися технічні умови: будувалися нові студії,
почали робити сценарії. Ми вже не записували повністю театральні вистави, а
лише робили скорочений текст спеціально для радіо. У 1960-х роках, коли я прийшла
в цей колектив, ми всі зрозуміли, що перебуваємо на переломному етапі, на
етапі, який закінчився і повинен був початися інший. Тобто почалася ера радіотеатру,
зі сценарієм написаним спеціально для радіо, в якому автор з самого початку
знає, що він не має нічого спільного з класичним театром, а все, що він робить,
робиться за допомогою слів і звукових образів. Були спроби, іноді увінчані
міжнародним успіхом, створити такі типи сценаріїв, побудувати цю особливу
категорію.»

1 листопада 2021 року Румунському Радіо виповнюється
93 роки. А вже через 7 років відсвяткує сторічний
ювілей, або, як то кажуть, перші сто років свого життя.