Зміни в Адміністрації Президента Румунії
Передача влади в Румунії: Клаус Йоганніс пішов, Іліє Боложан вступив на посаду.
Богдан Матей and Христина Манта, 13.02.2025, 11:43
Клаус Йоганніс у середу завершив свій другий і останній термін на посаді президента Румунії, на який він мав право згідно з Конституцією. Іліє Боложан, який відмовився від керівництва Сенатом і призупинив членство в Націонал-ліберальній партії (НЛП) – принаймні формально, щоб стати політично нейтральним – став тимчасово виконувачем обов’язків глави держави. Конституційний суд оголосив посаду президента Румунії вакантною, коли Йоганніс подав у відставку в понеділок, і постановив, що голова Сенату буде виконувати обов’язки тимчасового президента.
Іліє Гавріле Боложан народився 1969 року в повіті Бігор (на заході країни, на кордоні з Угорщиною). Вивчав механіку та математику. Приєднався до НЛП у 1993 році. Його вважають одним із найкращих місцевих фахівців у сфері місцевого державного управління. З 2008 по 2020 рік він був мером міста Орадя, обирався тричі. З 2020 року він був головою повітової ради Бігор, яку обіймав до минулого року, коли став сенатором.
Як тимчасовий президент, Іліє Боложан матиме обмежені повноваження: він не може звертатися до парламенту з основними політичними питаннями, він не може ініціювати процедуру розпуску законодавчої влади та не може скликати національний референдум. Представник німецької меншини Румунії і колишній мер міста Сібіу (центр) Клаус Вернер Йоганніс вперше був обраний президентом у 2014 році і отримав другий термін п’ять років по тому.
21 грудня 2024 року він мав піти у відставку, але його перебування на посаді президента було продовжено після того, як Конституційний суд скасував весь виборчий процес з обрання нового президента. Президентські вибори відновляться у травні, перший тур відбудеться 4 травня, а вирішальний – 18 травня.
На сайті Адміністрації президента опубліковані результати двох термінів перебування Йоганніса на посаді. Згідно з документом, який налічує понад 1 500 сторінок, під час свого першого президентського терміну він постійно виступав за зміцнення демократичних механізмів і боротьбу з корупцією. Він ініціював проєкт «Освічена Румунія», який матеріалізувався під час його другого президентського терміну з прийняттям нових законів у цій галузі. Згідно з тією ж оцінкою, протягом останніх п’яти років Йоганніс мав вирішальне завдання керувати країною в умовах безпрецедентних криз: пандемії COVID-19 та війни в сусідній Україні. Згідно з соціологічними дослідженнями, лише 5% румунів досі довіряють Йоганнісу.
Громадяни, журналісти та аналітики кажуть, що за десять років на чолі румунської держави він не має жодних помітних досягнень. Вони також дорікають йому зарозумілість, зручність, схильність до розкоші, незліченну кількість марних закордонних поїздок і погані комунікативні навички. Далеко від мінливих настроїв місцевої преси щодо політичної фігури, яку вона або прославляла, або демонізувала, британський історик Том Галлахер, дуже хороший знавець Румунії, пише, що Йоганніс був, насправді, «майже марним главою держави».
