День слухача ВСРР – 2022
До «Дня слухача ВСРР-2022» ми запитали вас, звідки ви берете інформацію про війну в Україні, як вам вдається відрізнити правдиві новини від неправдивих, а також наскільки ви вважаєте себе вразливими до дезінформації?
România Internațional, 06.11.2022, 11:56
Раді вітати вас, шановні друзі
у рамках нашого спеціального проєкту до Дня Румунського радіо, який ми
традиційного присвячуємо нашим слухачам.
2022 рік увійде в
підручники історії та колективну пам’ять, але не як рік виходу з пандемії
COVID-19, як багато хто з нас очікував. Вранці 24 лютого старий континент
сколихнув збройний конфлікт після майже 80 років миру. Росія напала на Україну!
Військове протистояння супроводжувалося масштабною пропагандистською та
дезінформаційною кампанією, спрямованою на створення хаосу та плутанини.
Інформаційна війна
не є новою реальністю, але в контексті подій в Україні світ відчув її наслідки більше, ніж коли-небудь
раніше, оскільки вона викликала справжню лавину неправдивих новин та
дезінформації.
До «Дня слухача
ВСРР-2022» ми запитали вас, звідки ви берете інформацію про війну в Україні,
як вам вдається відрізнити правдиві новини від неправдивих, а також наскільки
ви вважаєте себе вразливими до дезінформації? Чи видалили ви зі свого списку
джерел інформації ЗМІ, які поширювали неправдиві новини та дезінформували. Яку
роль грає суспільне радіо, в тому числі ВСРР, у вашому житті у цей період?
У наступні хвилини запрошуємо вас ознайомитися з кількома
відповідями та думками наших слухачів з різних куточків світу. Зазначимо, що дані
думки та коментарі, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не
співпадати з точкою зору радіостанції.
Карло Джордані,
Італія – «З великим інтересом стежу за розвитком війни в Україні, передплачую
щоденну газету та геополітичний журнал. Читаю також щоденні онлайнові видання,
яким довіряю, слухаю радіо «Радіо Рай 3» і «Радіо24» на коротких хвилях, бо
вважаю їх надійними джерелами, а також черпаю інформацію з Твіттера. Я не
просто читаю те, з чим згоден, я також читаю статті, які представляють думки,
що відрізняються від моїх власних. (…) Слухаю короткохвильові міжнародні
радіостанції італійською, французькою та англійською мовами, щоб мати уявлення
про те, що думають про це за кордоном. Загалом фейкові новини можна впізнати,
оскільки вони не підтверджені фактами чи твердженнями, які б спростовували
навіть реальність, яку демонструють фотографії та відеозображення, що
надсилають ті, хто щодня веде війну. Якщо щось здається вражаючим або
малоймовірним, я шукаю більше джерел, щоб підтвердити або спростувати цю
новину. Якщо джерело просто поширює дезінформацію, я вилучаю його, щоб не
витрачати час.»
Володимир
Гуртовий з України написав: «Ми з родиною жили в Києві. Моя родина втекла до Польщі, але я вирішив залишитися.
Як радіоаматор я мав можливість слухати всі частоти. Я слухав розмови пілотів
військових літаків, які літали просто над моєю головою. Слухав розмови місцевих
радіоаматорів, територіальної оборони та поліції, і, звісно трансляцію
багатьох станцій мовлення на ДХ, СХ та КХ діапазонах. На коротких хвилях
також було чудово чутно Радіо Румунія. Лише кілька джерел можуть дати уявлення
про ситуацію. Я отримував інформацію безпосередньо від знайомих у різних
куточках країни, читав в Інтернеті різними мовами та з різних країн. І навіть
російська пропаганда могла б дати якусь інформацію для порівняння. Як
відрізнити фейкові новини від справжніх? Це дуже важко, а чаом взагалі
неможливо. Але порівняння інформації з різних джерел і підтвердження її людьми
на місцях робить це можливим. Зрозуміти, що йдеться про фейкові новини, часто
можна за стилем подачі інформації, за помилками перекладу чи за неточними
назвами. Це часто залежить від джерела. Дуже мало шансів почути правду
російською чи з російського джерела. Оскільки від цього залежить моя безпека,
мене останнім часом дуже важко обдурити. Однак початок поширення дезінформації
часто може говорити про майбутні події. В умовах перебоїв з електроенергією,
Інтернетом або мобільним зв’язком єдиним джерелом інформації може стати
будь-який приймач з можливістю живлення від акумуляторів (в тому числі
автомобільних) і прийому на ДХ, СХ і КХ. Я відчув це на собі вже кілька разів».
Уго Лонгі, Аргентина: «Першою жертвою війни є правда. Не
знаю, хто це сказав, але це абсолютно вірно. Інша реальність полягає в тому, що
незалежно від того, перебуваємо ми за 100 чи 14 тис. кілометрів від війни, її
наслідки непоправно впливають на нас. На основі цих загальних, але дійсних
концепцій кожен з нас займе свою позицію щодо конфлікту. Кожен з нас робить це
згідно зі своїми переконаннями та кількістю та якістю інформації, яку він
отримує. Наше завдання, як страждаючих глядачів події, якраз і полягає в тому,
щоб визначити, чи сказане відповідає дійсності або ні. Ми бачимо трупи,
зруйновані міста, людей, які кричать, рятуючи своє життя, тікаючи від жаху.
Картина, безсумнівно, жахлива, але хто це спричинив? Чи це агресор, який прагне
домінувати над чимось? Чи це агресор, який намагається привласнити щось, що йому
не належить? Багато питань, на які важко відповісти. Принаймні я не можу цього
зробити. Мої стосунки зі ЗМІ, особливо з радіо, тривають багато років і я їх
зберігаю. А це означає погодитися з тим, що я отримую не завжди правдиву
інформацію про те, що відбувається. Я роблю висновок, що в цьому конфлікті не
обрав якесь джерело інформації, я слухав кілька і жодне з них мене не
задовольнило повністю. Плекаюся інформацією, тому що не можу ставитися байдуже до
ситуації, але в кінці кожного дня сподіваюся, що все закінчиться якомога швидше.»
Вісент Марі, Іспанія
– «Міжнародне радіо – це відкрите вікно спілкування без цензури. Це ще одна
думка в оглушливому гомоні сучасних ЗМІ. Але це голос, який несе
відповідальність за надання довіри країні, з якої воно веде мовлення і
підтверджує її соціальний, політичний чи демократичний рівень. Соціальні медіа
забезпечують платформу для багатьох голосів без жодних критеріїв, групуючи
прибічників найабсурдніших теорій. Люди, які знищили передавачі 5G, тому що
вони «випромінювали» ковід. Інші купували відбілювач, щоб вилікуватися, тому що
так їм порадив їхній президент. Національні або міжнародні громадські
радіостанції повинні пролити світло на цю темряву, спричинену зловживанням
соціальними медіа. Знати, як відрізнити кукіль від пшениці, – це важке
завдання, але це потрібно зробити. Радіопрограми мають бути об’єктивними, мають
захищати свободу, права людини, мир, співіснування, зберігати дистанцію від
тоталітарних і радикальних позицій. Ми повинні засуджувати зловживання,
незалежно від того, звідки вони походять, захищати природу, яка годує всіх нас,
щоб ми поступово не отруювали її і, безумовно, самих себе. Вчитися з історії!
Багато разів вона повторюється. І найчастіше погані її частини. Радіостанції
мають сприяти співіснуванню, а не протистоянню та війні. Європа… поле тисячі
битв. У наших силах, усіх нас, покласти край війні на європейській землі.
Громадське та міжнародне радіо має бути мовником правдивої інформації на такі
чутливі теми, як ця. Придушення міжнародних короткохвильових служб було
колосальним фіаско. Зараз ми бачимо, що мало радіостанцій із Заходу транслюють
свої передачі в Росію. Є тільки ОФІЦІЙНІ ЗМІ. У свою чергу Захід закрив радіоСпутнік і телебачення RT. А у Москви коротких хвиль немає. У неї
немає голосу. Вона німа. Я вітаю Радіо Румунія за збереження досконалої
міжнародної служби на коротких хвилях – це ПРЯМА комунікація між радіо та
слухачем.»
А ось, що написав нам наш слухач з Росії, прізвище та
ім’я якого з об’єктивних причин ми вирішили не оприлюднювати. «Рік, який
добігає кінця, справді ввійде в історію як рік виходу людства з глобальної
пандемії, як і рік кривавого збройного конфлікту в центрі Східної Європи. Я
гадаю, що потім, з висоти часу, історики будуть пов’язувати ці дві події, та
робити свої висновки. В світі, який буде вже зовсім іншим! Так,
агресія Росії в Україні ведеться на фоні безпрецедентної пропагандистської та дезінформаційної
кампанії з боку Росії. Тут, в Росії, розв’язану війну вимагають називати тільки
«спецоперацією», під загрозою поліційних та судових переслідувань. Також тут
заборонено вживати слова «війна» і
«мир», оскільки ці слова, як
стверджується, «дискредитують армію
Росії»! Ні, цілком серйозно, це вважається злочином,
згідно нових законів, які були затверджені російським парламентом, і за
порушення яких тут можна отримати великий штраф, або навіть тюремне ув’язнення. Висловлювати свою думку в соціальних мережах
теж не вільно – за це можна
отримати арешт і в’язничний термін. Інформацію про війну на
моїй дорогій Батьківщині я беру з достовірних джерел в радіоефірі та в мережі інтернет, в тому
числі й в ефірі та на сайті вашого радіо. Я можу легко відрізнити правдиві
повідомлення від дезінформації, тому самого себе вразливим до
дезінформації не вважаю. Інша справа -
багато людей в Росії, і не тільки в Росії,
вірять явній брехні, та переповідають неправдиві новини. Переконати
таких людей можна, хоч і не завжди, та
це може бути ще й небезпечним, оскільки
цим людям вбили в мізки абсолютне переконання в тому, що тільки та інформація,
яку вони чують і читають щодня, є єдино
правдивою. Тому моє завдання відносно
таких людей – обережними порадами застерегти їх від необдуманих кроків, які
можуть призвести до смерті їх самих, або
ж їхніх найближчих родичів. Так,
говорити правду в Росії зараз небезпечно. Тому я також намагаюсь підтримати
людей, які взяли на себе сміливість казати правду, і через це постраждали.»
Уго де Поло, Італія
– «Я відчуваю себе дуже вразливим до дезінформації, і, на жаль, досить часто
насправді ми не розуміємо, наскільки новина є правдивою повністю, частково чи
взагалі. Фейкові новини добре сконструйовані, тому їх важко відрізнити від
справжніх. Тому я намагаюся максимально диференціювати джерела інформації. Я
слухаю RAI, наше національне радіо. Слухаю вас, ВСРР, потім Голос Туреччини,
Радіо Китаю. Ви серед небагатьох, хто все ще транслює передачі італійською
мовою на коротких хвилях. Мені з деякими труднощами вдається обійти обмеження і
читаю Sputnik News. Я слідкую за новинами нашого інформаційного агентства ANSA,
AP News, Global Times, New York Times і Washington Post. Отже, я намагаюся
слухати всі можливі «дзвони». Зрештою, намагаюся зробити власні висновки з
наявного в моєму розпорядженні інформаційного матеріалу. Що стосується
міжнародних радіостанцій, то я вважаю і завжди вважав, що вони відіграють
цікаву і гідну уваги роль. Я пам’ятаю часи «Берлінської стіни»: я слухав або
читав міжнародні новини тут, в Італії, і ввечері мені було важко вибрати одну з
багатьох радіостанцій з-поза залізної завіси, які транслювали італійською
мовою. Тоді я був молодим і починав окреслювати певні ідеї, звертаючись до
різних джерел. Тепер, завдяки Інтернету, все здається простіше. Ми є мішенню
для всіх типів новин, усі більш-менш завуальовано орієнтовані таким чином, щоб
читач/слухач отримав уявлення про те, хто «хороший», а хто «поганий». На щастя,
у світі радіостанцій є й ви – ВСРР: ви пройшли через усі види досвіду під час
минулих режимів, які не полегшили життя населення, тому ваша думка завжди має
значення».
Крістер Брюнстром, Швеція – «Ми всі були шоковані
жорстокістю російської військової агресії проти України. Тисячі людей, як
військові, так і мирні жителі, були вбиті або покалічені на все життя, країна
зазнала величезних руйнувань. Усе це нагадує про військові злочини, яких не
було в Європі з часів Другої світової війни. ЗМІ, звичайно, відіграють важливу
роль в інформуванні нас про те, що відбувається щодня. Я отримую більшу частину
своєї інформації від шведського громадського радіо – Radio Sweden – та від
інших міжнародних радіостанцій, таких як BBC, Radio France International і
Radio Austria International. Джерелом інформації також є ВСРР. Усі ці
радіостанції мають кореспондентів у Росії та Україні, які повідомляють про
події та хід війни. Громадські ЗМІ завжди зазначають, чи правдивість їхніх
новин була перевірена. Якщо ні, то вони оголошують, що їм було неможливо
перевірити правдивість певних заяв або звітів про події. Правда є однією з
перших жертв війни чи конфлікту. Заяви російських урядовців можна відкинути
тому що вони майже завжди виявлялися повністю фальшивими. Російські лідери
вміють брехати громадськості як вдома, так і за кордоном. Я не думаю, що я
настільки вразливий до дезінформації, тому що тримаюся подалі від усіх видів
соціальних медіа, бо їм не можна довіряти. У часи кризи суспільні радіостанції
та телебачення відіграють важливу роль у наданні справжньої і надійноїінформації,
і те саме стосується тих міжнародних радіомовників, які вільні від державного
контролю та керовані незалежними журналістами. Вітаю всіх із Днем слухача!»
Поль Жаме, Франція
(слухач передач англійською мовою) – «Ваша пропозиція щодо Дня слухача 2022
справді привернула мою увагу! Дійсно, ви запитуєте нас про дуже захоплююче
явище, про «фейкові новини», яке зазнало дивовижне експоненціальне зростання з
вибухом використання соціальних мереж під час кризи Covid-19 і продовжується
сьогодні з війною в Україні та її глобальними наслідками. Радіо було і
залишається моїм першим джерелом інформації: я ніколи не дивлюся телевізор! Але
мушу додати, що читання онлайн-статей невпинно зростає в останні роки, особливо
після кризи Covid.З
війною в Україні отримання інформації з онлайн-джерел продовжувало набувати все
більшого значення, хоча б лише для пошуку додаткової інформації чи перевірки
новини почутої по радіо. Самозахист від «фейкових новин» потребує реальних
зусиль не лише у диверсифікації джерел інформації, а й у перевірці інформації.
І тут все ускладнюється, тому що дуже часто, і це по-людськи, кожен з нас
дозволяє замкнутися у власних переконаннях! Більше того, перевірка інформації є
особливо складною, оскільки дуже часто одне й те саме джерело – наприклад,
прес-агентство – переймається багатьма ЗМІ, що не мають можливості мати свого
кореспондента на місці події.І
те, що інформація помножена в десятки разів, не означає, що вона достовірна.
«Медіамашина» тоді сприймається як єдине однорідне ціле, що викликає підозру.
Крім того, ті, хто був свідком події, часто найбільш критично ставляться до
ЗМІ, які висвітлюють її. Все більше і більше громадян відмовляються від ЗМІ,
особливо молоді люди, і звертаються до соціальних мереж, які є справжніми
резонаторами для «фейкових новин». Я не користуюся соціальними мережами, що
зменшує мою вразливість і тому я не витрачаю час на читання брехні! Я завжди
захищав існування та важливість міжнародних радіостанцій, тому що вони, знову ж
таки, пропонують різні точки зору на поточні події, що, на мою думку, є
важливим і допомагає мати точніше уявлення про реальність. Є багато інших
аспектів, які варто підкреслити. Проте я хотів би згадати нещодавнє поняття,
яке породило новий вислів, а саме еру «постправди». Цей вислів було обрано
«словом 2016 року» Оксфордським словником, який пропонує таке визначення: «що
стосується або позначає обставини, за яких об’єктивні факти менш впливають на
формування громадської думки, ніж звернення до емоцій і особистих переконань».
Теругіко КАЧІ, Японія – «Щодо війни в Україні, для мене
основними джерелами інформації є громадські радіо і телебачення, а також їхні
веб-сайти в демократичних країнах, особливо в Європі, такі як BBC у Великій
Британії, DLF у Німеччині та ВСРР. Дуже важко відрізнити фейкові новини від
справжніх. Я не покладаюся на інформацію з соцмереж, тому що там є мікс. Дуже
ймовірно, щоб вони були фейк-новинами. Зрозуміло, що в цій війні Росія є
винуватою, але саме тому, що йдеться про війну, я не довіряю жодній інформації,
яка надходить до нас не лише з Росії, а й з України. Тому, як я вже казав
раніше, єдиний вихід – довіряти інформації, що надходить із демократичних країн
Європи. Я не думаю, що я вразливий, коли йдеться про дезінформацію, але я не
можу бути впевнений. Тому намагаюся не сприймати як належне інформацію, яка
надходить із країн із диктаторськими та недемократичними режимами. Якщо я
вважаю, що джерело інформації недостовірне, я видаляю його зі свого списку. Я
живу в Японії, тому важко розуміти саме цю війну, як щось пережите. Міжнародні
радіостанції, особливо європейські, створюють мені набагато чіткішу картину
цієї війни та розширюють мій кругозір.»
Уоррен Ламбінг,
Уеллсвіль Нью-Йорк, США – «Я багато років слухаю ВСРР. Нещодавно у вашій
програмі ви запитали, з яких джерел я отримую інформацію про війну в Україні.
Відверто кажучи, коли йдеться про будь-які конфлікти, я скептично ставлюся до
будь-якої представленої інформації. На репортажі часто впливає погляд про війну
інформаційних агентств. Проте я завжди дивився Бі-Бі-Сі, хоча воно більше не
транслює на коротких хвилях у Північній Америці. З початку конфлікту я слухав
ваші передачі і Радіо Прагу, а іноді Радіо Словаччину. ЗМІ в США широко
висвітлюють війну, але мене більше цікавить, що повідомляють сусідні з Україною
країни. Я слухаю короткі хвилі вже понад 30 років. Я дивився новини Sky і
France 24, тим більше на початку війни. А The New York Times була моїм основним
джерелом інформації про війну в Україні».
Філіп Марсан, Франція – «Нині, незважаючи на те, що «залізна
завіса» впала вже понад тридцять років тому, війна знову сіє хаос, цього разу в
Україні. Росія хоче завоювати незалежну і суверенну державу. Ми наче в
Кримській війні 1850 року, коли російський цар посилався на ті ж причини, що й
Путін. Незважаючи на те, що світ змінився, пропаганда продовжує працювати за
допомогою комп’ютерів, планшетів, смартфонів та інших гаджетів, пов’язаних зі
світом новин. Завдяки соціальним мережам інформація поширюється по всьому
світу. Ми бачимо фотографії, відео, історії про ситуації, які здаються
достовірними та офіційними. Простим кліком ми можемо прочитати, побачити,
проаналізувати будь-яку ситуацію. Чи не стаємо ми більш вразливими? Безумовно.
Пильність, критичне мислення необхідні, це само собою зрозуміло. У світі, що
перевернувся з ніг на голову, яку роль може відігравати державне чи приватне
радіо? У Франції «Радіо Франція» має кілька каналів й один з них представляє як
радіо-, так і телепередачі. Це дозволяє отримувати перевірену, точну та
об’єктивну інформацію за дуже короткий час. ВСРР відноситься до цього типу ЗМІ.
Журналісти професіонали дають нам доступ до добре представленої та
проаналізованої інформації.»
Зігберт
Герхардт, Німеччина – «Фейкові новини – це фальшиві новини, які поширюються
свідомо та навмисно. Російська влада під керівництвом президента Путіна роками
поширює фейкові новини вдома та за кордоном. У 2014 році Крим був захоплений в
результаті несподіваного удару, і місцеве населення, а також російське
населення змусили повірити, що кримське населення постраждає через Україну.
Крим був анексований з порушенням міжнародного права. Інша велика брехня:
Російській Федерації загрожує НАТО, яке наближається до кордонів Росії. Цьому
сприяла б орієнтація України на захід. А тепер Росія нібито захищається в рамках
так званої спецоперації. З початку загарбницької війни проти України, 24 лютого
2022 року, ці фейкові новинибули поширені за посередництвом російських ЗМІ, головним
чином російським державним телебаченням та друкованими виданнями із жорсткою
цензурою, а також у в інтернеті. Путін шукає союзників серед диктаторів і
автократів цього світу, підтверджуючи ідею про те, що західні демократії на
чолі зі США є справжніми винуватцями загарбницької війни, яку він сам
розв’язав.Путін
протидіє санкціям Заходу, скорочуючи постачання російського газу та нафти. При
цьому він також враховує глобальну енергетичну, економічну та продовольчу
кризу. Не враховуються ані атомні електростанції, схильні до аварій. Слабка
російська опозиція знищена, а критика на адресу Путіна та його загарбницької
війни придушується. Людей свідомо відправляють на фронт гинути; в Україні вже
задокументовано численні військові злочини. Військова перевага російської
великодержави зводиться до ракетних ударів та загроз ядерної війни. Фейкові
новини стали абсолютною правдою для Путіна, і ані ООН, ані Радбез ООН, ані
будь-які санкції в світі ніколи не зупиняли Путіна».
Брюс Лі, NSW з Австралії, слухач наших передач китайською
мовою – «Ділюся з вами своїми думками щодо питань, озвучених до Дня радіослухача.
Зазвичай я отримую інформацію про війну в Україні слухаючи міжнародні радіостанції
та переглядаючи відомі міжнародні веб-сайти. Щодо правдивості/неправдивості
новин – я зазвичай перевіряю їх по кількох каналах; крім того, я спираюся на
життєвий досвід. Мене бентежить величезна кількість фейкових новин, поширювани[тими самими людьми у Twitter чи Facebook. Я не стежу за такими
джерелами, які часто поширюють фейкові новини. Вважаю, що міжнародні
радіостанції мають великий суспільний авторитет і високий рівень
професіоналізму, тому я їх часто слухаю.»
Гвідо Панебіанко,
Італія – «Конфлікт в Україні, який,
сподіваюся, не «перекинеться» у третю світову війну, щодня психологічно турбує
наше життя. Найважливіші ЗМІ в Італії, особливо суспільне радіо, намагаються
інформувати нас вдень і вночі безпосередньо із зони конфлікту. Особисто я проти
використання джерел інформації, окрім італійських та міжнародних громадських
радіостанцій, які пунктуально та достовірно виконують свою місію перед
слухачами. Таким чином, фейкових новин для мене не існує! ВСРР дуже допомагає
мені зрозуміти, як румунський народ сприймає війну в Україні».
Дінь Лю, провінція Цзяньсу, Китай: «ВСРР постійно
виступає за збалансовану журналістику, не схиляється до жодної сторони та
суворо дотримується правил міжнародної журналістики. Незважаючи на те, що
Румунія є членом ЄС і НАТО, вона не дотримується сліпо позицій ЄС і НАТО – таке
ставлення складне і його слід оцінити. Дякую ВСРР за новини, які допомогли мені
розширити кругозір! Сподіваюся, війна між Росією та Україною скоро закінчиться
і мир поверниться! Бажаю, щоб у світі ніколи більше не було війни!»
Ернст Майнгатт,
Німеччина (колишній редактор DW) – «З радістю беру участь у Дні слухача 2022.
Вас цікавить, як ставимося ми до «фейкових новин» щодо війни в Україні. Я їх
ігнорую. І маю на увазі не тільки новини з Росії, я також говорю про новини з
Німеччини. Не проходить і дня, щоб я не знайшов в Інтернеті статтю з пікантною
презентацією, в якій якісь там «російські експерти» або «люди, наближені до
Кремля», розповідають, як серйозно хворий Володимир Путін. Іноді у нього рак
типу Х, іноді типу У. А якщо він не хворий на рак чи іншу дуже важку хворобу,
то «від нього дистанціюються російські генерали» або «покидають його останні
поплічники». Коли я десять хвилин тому відкрив комп’ютер, то побачив «новину»:
«Російський експерт: Путін зникне максимум через рік». Просто дурні розмови без
серйозних журналістських досліджень. Після такої назви, ця стаття для мене вже
закрита тема. Читати далі було б марною тратою часу. На жаль, це особливість
сучасної журналістики: те, що хоче автор або те, що хоче газета, радіо чи
телебачення, подається так, ніби це реальність. Враховуються не точно
досліджені факти, а бажання, які є мірою всього. Це стосується не лише війни
Путіна проти України, а й всього іншого, наприклад, ймовірних результатів
виборів, в Німеччині, в Угорщині, США чи Бразилії. Але давайте зупинимося на
війні Путіна проти України. Нам навіть не потрібно шукати новини з Росії, щоб
знайти «фейк». Наша преса в Німеччині виробляє їх більш ніж достатньо. Тому я
обмежуюся серйозними джерелами. Найсерйознішим для мене є радіо, і тут я згадую
Всесвітню службу BBC. У Берліні нам пощастило завжди мати змогу слухати її на
коротких хвилях. Майже з першого дня війни ВВС мала своїх кореспондентів на
всіх театрах воєнних дій в Україні, а також у Москві. Крім того, Віталій
Шевченко зі служби моніторингу BBC регулярно повідомляв про те, що пише
російська преса про війну. Тож номер один, без застережень, це радіо, а
особливо Всесвітня служба BBC».
