2013 рік був роком, коли людство, ще знемагаючи від світової фінансово-економічної кризи, зосередилося на вирішенні конфліктів в арабських країнах і на консолідації єдності в різноманітті на рівні найбільших континентальних організацій.
Це був рік підтвердження, на виборах, значення і ролі світових лідерів, але і болісного прощання з деякими із них.
Європейський союз збільшив у 2013 році, кількість своїх членів до 28, після входження Хорватії, колишньої Югославської Республіки, яка виконала найсуворіші критерії членства упродовж процесу, що тривав десять років. Продовження розширення ЄС розвіяло побоювання і критики євроскептиків, доводячи своє вирішальне значення у подальших перетвореннях у Центральній та Східній Європі. Європейський календар включає у довгостроковій перспективі, серед інших Україну, Молдову і Грузію, країни, які перебувають зараз на стадії підготовки до підписання угод про асоціацію та про вільну торгівлю з Євросоюзом. Але процес обіцяє бути важким, особливо для України, в якій в кінці листопада спалахнули масштабні народні протести проти невизначеності політичних лідерів у Києві, які коливаються між Сходом і Заходом, будучи скоріше схильні залишитися в зоні впливу Москви. Майбутня Єдина Європа, яка б включала в себе Молдову і Україну могла б вирішити в тому числі й проблему сепаратистського молдовського регіону Придністровя. На жаль, російсько-українсько-молдовські переговори довкола правового статусу цієї території в 2013 році тупцювали на місці.
Більш жорстокі і більш масштабні ніж заморожені конфлікти в Європі, спалахи війни в Африці та Азії у 2013 році привернули до себе особливу увагу і дипломатичні зусилля, спрямовані на їх врегулювання. Після майже трирічної громадянської війни в Сирії, президент Башар аль Асад став одним з лиходіїв арабської весни. Режим був звинувачений у серпні у використанні хімічної зброї в ході операцій проти бойовиків під Дамаском, що призвело до загибелі сотень людей. Російсько-американська угода про знищення хімічної зброї до середини 2014 року зуміла в останню мить відвернути воєнну операцію США у Сирії. В ході збройного конфлікту між опозицією і урядом у Дамаску, за даними ООН, загинули понад сто тисяч сирійців. Тим часом в Єгипті армія усунула від влади ісламіста Мохаммеда Мурсі, першого демократично обраного єгипетського президента, який пробув на цій посаді всього один рік. Країна пережила хвилю кривавих репресій, що призвело до сотень загиблих, а нова Конституція передбачає зміцнення політичної ролі армії. Аналогічні процеси з розробки демократичного Основного закону відбуваються в Тунісі та Ємені, арабських країнах, в яких спостерігаються тенденції сепаратизму і прояви тероризму, зокрема членів угруповання Аль-Каїда. У листопаді 2013 року міжнародна дипломатія досягла величезного успіху, переконавши Тегеран підписати з провідними державами світу історичну угоду щодо обмеження ядерної програми в обмін на послаблення економічних санкцій, введених раніше проти Ірану.
Повернемось до світової економічної кризи, яка почалася у США шість років тому і мала руйнівний вплив на багато європейських економік. Греція налічується серед найбільш постраждалих країн єврозони, а фахівці не виключали навіть можливість її виходу із зони єдиної європейської валюти. Однак після значної міжнародної фінансової допомоги і жорстких заходів обмеження бюджетних витрат, 2013 рік завершується успішно з поступовим поверненням Греції до списку країн, що розвиваються на тлі виходу з кризи інших країн Європейського Союзу. І сусідній Кіпр був цього року на межі банкрутства, опинившись в ситуації неможливості платити за своїми борговими зобовязаннями. Середземноморський острів став першою країною, яка ввела жорсткі правила контролю капіталу, щоб запобігти краху банківського сектора і, щоб отримати зовнішню фінансову допомогу в розмірі 10 мільярдів євро. Не можна завершити цю тему не згадавши про бюджетний компроміс, досягнутий у жовтні в Конгресі США, який поклав край 16-денному паралічу в роботі американських держорганів, але й заклопотаності на світових фінансових ринках, які працюють за принципом сполучених посудин .
Події є результатом людської енергії, яка моделює суспільство очолене лідерами. 2013 рік став роком виникнення, переобрання, але й зникнення важливих світових лідерів. Найбільш впливовий політик на землі Барак Обама був приведений до присяги 20 січня, після переобрання на другий чотирирічний термін президента Сполучених Штатів Америки. У Європі, німці переобрали консерваторку Ангелу Меркель на посаду канцлера, підтверджуючи політичну стабільність найбільш потужної держави в Європі. У 2013 році нових президентів обрали Іран, де Хасан Рохані ознаменував собою повернення до влади реформаторів, Венесуела та Єгипет. Водночас Нідерланди та Бельгію очолили нові монархи. Ми попрощалися, на жаль, цього року з “залізною леді” Великобританії Маргарет Тетчер і Нельсоном Манделою, першим чорношкірим президентом ПАР. Це був рік несподіваних змін у Ватикані, де Папа Бенедикт XVI оголосив про зречення від престолу, який тепер зайняв аргентинець Папа Франциск. За його надзвичайну популярність серед вірян американський журнал Time визнав Папу Франциска “Людиною року”. “У світі, що все більше віддаляється від релігії, – зазначає американська публікація, що новий Верховний Понтифік зумів дуже швидко змінити ставлення до церкви і привернути увагу мільйонів людей, які втратили надію в церкву.
