Р.Молдова між Сходом і Заходом

У Румунії, в Республіці Молдова і в румунських громадах діаспори сьогодні відзначають 101-у річницю возз'єднання Бессарабії з Батьківщиною.

Bogdan Matei, 27.03.2019, 11:59

27 березня 1918 року
під кінець Першої світової війни, на тлі розпаду Російської імперії вищий
законодавчий орган Бессарабії Сфатул Церій проголосував за об’єднання цієї переважно
румуномовоної провінції з Батьківщиною. Це був перший акт процесу створення єдиної
національної держави Румунія, який завершився наприкінці того ж року переходом під
владу Бухареста Буковини, Трансільванії, Банату, Марамурешу і Крішани,
території на яких проживали переважно румуни, котрі до цього входили до складу
Австро-Угорської імперії.

Церемонії, присвячені
цій пам’ятній даті, мають переважно емоційний характер і не позбавлені почуття смутку.
Після 27 березня 1918 року Бессарабія пробула у складі Румунії лише 22 роки.
Улітку 1940 року, після ультиматуму, сталінський режим у Москві анексував
Бессарабію та північну Буковину, території, які тепер входять до складу Республіки
Молдова та, відповідно, України. Сотні тисяч мешканців Бессарабії були змушені
переселитися до Румунії, десятки тисяч були депортовані в Сибір або Казахстан,
а на їх місце окупанти привезли переселенців з усіх куточків Радянського Союзу.

Незалежна з 1991
року «сьогоднішня республіка не є Бессарабією 1918 року, ні з точки зору
національного складу, ні з погляду території та кордонів. Республіка Молдова набагато
більш політично, адміністративно, етнічно, мовно, релігійно роздроблена ніж
Бессарабія 1918 року», – заявив молдовський посол у Бухаресті Міхай Грібінча.
Він попередив, що найбільш серйозним наслідком півстоліття окупації є те, що,
хоча Республіка Молдова вийшла з Радянського Союзу, на рівні менталітету Радянський
Союз не вийшов з Республіки Молдова.

Змушені до
коабітації, прозахідний прем’єр-міністр Павел Філіп, який називає дві сусідні держави «серцями-близнюками», та проросйський президент, соціаліст Ігор Додон, який
їде до Москви частіше, ніж в регіони власної країни, є найкращими виразниками політичного,
геополітичного та ціннісного розколу в сьогоднішньому
молдовському суспільстві. А парламентські вибори, що відбулися минулого місяця
не дали чіткого переможця, здатного створити нову більшість, фактично підтвердивши
ту саму роздробленість між прихильниками президента, уряду і правих проєвропейських
сил.

В останні роки в
обох столицях десятки тисяч людей під гаслом «Бессарабія це Румунія!» брали
участь у так званих уніоністських маршах. Вони були і надалі переконані, що для
Республіки Молдова, якою керує глибоко корумпований політичний клас, ослабленої
проросійським сепаратизмом в Придністров’ї, і яку всі рейтинги видають як
найбіднішу країну Європи, єдиним рішенням є об’єднання з Румунією,
державною-членом ЄС і НАТО, в якій дійсно діє принцип верховенства права, а ВВП
на душу населення, за даними експертів, у 20 разів більший за молдовський.