Румуни святкують Об’єднання князівств

Об'єднання Румунських князівств - Молдови та Волощини, з 1859 року, сьогодні відзначається численними заходами

Mihai Pelin, 23.01.2020, 12:46

Щороку 24 січня румуни в країні, а
також ті, що знаходяться поза її межами, відзначають Об’єднання Румунських князівств. У 2020
році минув
161 рік від цієї події, яка передувала створенню унітарної національної
держави, відзначеної в ці дні низкою культурних та релігійних подій. У
Національному історичному музеї можна відвідати мікровиставку «Маленькі знаки
великих побажань. Символіка Об’єднання князівств у філателії та нумізматиці». Серед експонатів – лист
з поштовою маркою Об’єднані князівства 1862 року, поштова марка з зображенням
правителя Александру Іоана Кузи 1865 року, або дві монети від 1864 р. з написом ОБ’ЄДНАНІ КНЯЗІВСТВА.

Національний музей Котрочень також буде відкритий 24 січня. У апартаментах, зайнятих правителем, можна
милуватися особистими предметами, які належали родині Куза, оригінальні
документи, а також парадний меч, отриманий у подарунок від сербського князя
Михайла Обреновича. 24 січня 1859 року Александру Іоан Куза – обраний за тиждень до цього правителем Молдови -
був одноголосно обраний членами Виборчої
асамблеї в Бухаресті господарем Волощини і проголошений правителем Об’єднаних
князівств. Таким чином, було підписано де факто
об’єднання двох
князівств.
Через три роки, 24 січня 1862 року, за рішучої підтримки французького
імператора Наполеона III, Об’єднання було міжнародно визнано, а держава отримала назву Румунія.

Семирічне правління Александру Іоана Кузи під час якого
було проведено радикальні реформи, заклало інституційні основи сучасної Румунії.
Були прийняті цивільний і кримінальний кодекси, обидва за французькою моделлю, було створено національну армію,
початкова освіта стала обов’язковою і були створені перші університети – в 1860
році в Ясах,
який сьогодні носить ім’я Кузи, і, чотири роки по тому у Бухаресті. Завдяки аграрній реформі майже півмільйона
селянських родин стали власниками землі, отриманої після секуляризації монастирських
маєтків. Обожнений селянами, але якого не любили політичні партіями, через його авторитарні
відхилення,правитель був змушений зректися і піти на заслання в 1866 році. Його змінив майбутній
король Кароль I, німецької короліської
родини
Гогенцоллерн-Зігмарінген.

Його тривале правління принесло Румунії державну
незалежність від
Османської імперії та повернення Добруджі (південний схід) після
російсько-румунсько-турецької війни 1877 р. У 1918 р. під час
правління короля Фердинанда, названого УНІФІКАТОРОМ процес утворення національної
держави був завершений об’єднанням з Батьківщиною історичних провінцій з переважно
румунським населенням, які до цього перебували під
окупацією сусідніх багатонаціональних імперій – Трансільванія (центр), Банат,
Кришана, Марамуреш (захід), Буковина (північний схід) ) та Бессарабія (схід).