Реакції після першого туру президентських виборів у Франції
Центрист Еммануель Макрон і лідер правих екстремістів Марін Ле Пен балотуватимуться у другому турі президентських виборів у Франції, 7 травня.
Ştefan Stoica, 24.04.2017, 12:46
Еммануель Макрон, кандидат центристського руху, посів перше місце у першому турі президентських виборів у Франції, з майже 24% голосів. У другому турі, що відбудеться 7 травня, центрист Макрон зіткнеться з лідером Національного фронту Марін Ле Пен, яка зібрала майже 22% голосів. Для Європейського Союзу, який очікує не затамувавши подих на вирішальний вердикт президентських виборів у Франції, поганою новиною є те, що представниці ультраправого анти-європейського політичного крила, яка проголосила себе «кандидаткою народу» вдалося увійти у другий тур.
Доброю вісткою буде те, що традиційні ліве і праве крила приєднаються Макрону у вирішальному турі. Як кандидат правих, колишній прем’єр-міністр в адміністрації Саркозі, Франсуа Фійон, а також, кандидат лівих Бенуа Амон, оголосили про підтримку Еммануелю Макрону. Крім того, найбільша профспілка Франції виступає на користь Макрона. «Я хочу бути президентом патріотів проти націоналістичної загрози» сказав молодий французький політик після завершення першого туру виборів. «За один рік, нам вдалося змінили обличчя французької політики», зазначив Макрон, який пообіцяв бути голосом надії для Франції і Європи.
Великі європейські газети перейшли на бік лідера соціал-ліберального громадського руху Вперед!, заснованого лише рік тому і який має шансів стати наймолодшим президентом Франції. 39-річний Еммануель Макрон практично вийшов із цілковитої тіні в центр політичної арени Франції. Ще три роки тому він був невідомий широкому загалу навіть у нього вдома, у Франції. Протягом двох років, у період 2014 – 2016 рр., він був міністром економіки, в адміністрації Олланда, проте без того, щоб приєднатися до якоїсь партії, і не висунувши кандидатуру на певну державну посаду. З позиції міністра економіки, він викликав невдоволення з боку соціалістів, вживши заходи, що вважалися вельми правими. Пішов у відставку в минулому році, щоб увійти в президентську гонку в якості представника власного центристського політичного руху, розташованого на кордоні між політичною партією і громадянським рухом.
Макрон не є антисистемним політиком, але вважає себе переможцем, який не походить з системи. Якщо до цього додаються фіаско традиційних правого і лівого крил, можна говорити про зміну парадигми в французькій політиці. Ці вибори відзначають, до речі, дві інші прем’єри, обидві болючі для політичної системи: через шість десятиліть, чинний президент, соціаліст Франсуа Олланд, не балотується на другий термін, а представники консервативного правого крила і лівих соціалістів не входять у другий тур. Франція залишиться, швидше за все, і після 7 травня, стовпом європейської будови, але щось фундаментальне у її внутрішній політиці зміниться.
