Всесвітній день радіо 2017
13 січня відзначається Всесвітній день радіо, покликаний підкреслити важливість радіо як ЗМІ, поліпшити міжнародну співпрацю радіомовників і заохотити великі мережі і місцеві радіостанції просувати доступ до інформації, свободу слова та гендерну рівність.
România Internațional, 13.02.2017, 12:10
Дорогі друзі, 13 лютого за рішенням ЮНЕСКО відзначається Всесвітній день радіо. Таким чином ця організація хоче привернути увагу до важливості цього засобу масової інформації, без якого ще багато людей не мали б доступу до інформації!
З цієї нагоди ми запросили всіх приєднатися до нас і висловити свою думку про роль радіо в сучасному суспільстві. Темою Всесвітнього дня радіо в цьому році є «Радіо -це ВИ!», що має підкреслити значення радіо у житті кожного з нас.
Радіо дедалі залишається найбільш динамічним, оперативним і привабливим з наявних у розпорядженні широкого загалу засобом інформації, що намагається адаптуватися до реалій XXI століття і запропонувати нові форми громадської участі та взаємодії. В умовах, коли дроблення соціальних мереж та аудиторій може привести до формування замкнутих медіапросторів, які об’єднують людей з аналогічними переконаннями, лише радіо має унікальну можливість, що дозволяє об’єднати розрізнені співтовариства і підтримувати конструктивний діалог заради позитивних змін. Прислухаючись до своєї аудиторії і реагуючи на її потреби, радіо забезпечує різноманітність представлених поглядів і думок, що є необхідною умовою успішного вирішення складних завдань, з якими ми стикаємося.
Пропонуючи своїй аудиторії розважальні та інформаційні програми і заохочуючи її брати участь в них, радіо не тільки дає інформацію, а й змушує змінюватися. Якщо у вас є радіо, ви ніколи не залишитеся наодинці і завжди будете мати друга в особі радіо.
Ось що написали наші слухачі та дописувачі:
Володимир Гудзенко – місто Луховіци, Московська область, Росія: ПЕРШ ЗА ВСЕ хотілось би нагадати, що радіо як
засіб зв’язку, який власне виник на
початку минулого сторіччя, був найпершим засобом, що з’єднав людей, віддалених у просторі на сотні й тисячі
кілометрів, у плині реального
часу. Інформація, яка транслювалась через моря й континенти, з допомогою крапок
та тире азбуки Морзе, а потім зливалась в слова. Зрештою, згодом нас оточили
голоси далеких незнайомих нам людей, музика оркестрів та гравців, яких ми ніколи не бачили й не чули.
Зрештою, тих звуків стало так багато, що вони – ні, вони ніколи
не зливалися в єдиний хор, вони були
дуже різними, вони летіли через кордони, моря й океани,- але ось певним, цілком
конкретним людям в конкретних європейських столицях – Москві та Берліні -
одночасно прийшла думка про те, що так далі продовжуватись не може, що той
потік голосів слід неодмінно фільтрувати, ретельно оберігаючи «хороші» голоси й
нещадно затираючи «погані». Так в наш легкий, невидимий, невагомий і
невідчутний світ ефіру прийшла радіоцензура.
Протягом наступного півсторіччя ефір огризався тріскотнею, монотонним гудінням чи
гуркотом працюючих двигунів. Шалене завивання радіозаглушувачів стало візитною карткою діапазонів коротких хвиль другої половини двадцятого сторіччя.
З виникненням та поширенням інтернету як
найбільш зручного засобу зв’язку, глобального мобільного зв’язку та мобільного
інтернету на радійних діапазонах все
просторішало, бо міжнародне радіомовлення ставало міжнародним телемовленням та
світовою багатомовною й багатофункційною
мережею інтернет. А радіомовлення
ставало більш локальним та здебільшого рекламно-комерційним.
Зараз на просторах коротких та середніх хвиль
можна знайти дуже небагато станцій, а
нас, слухачів коротких хвиль, вважають диваками, які просиджують години за радіоприймачем,
виловлюючи голоси далеких країн, замість того, щоб читати, слухати й
отримувати інформацію з екрана
комп’ютера чи ноутбука.
Особисто в моєму житті радіо відіграло й
продовжує відігравати величезну роль. Проте я не можу сказати, що надаю перевагу
саме радіо перед іншими сучасними засобам зв’язку, які об’єднують держави,
народи та культури. Я намагаюсь дотримуватись «золотої середини» в суперництві
радіо з іншими засобами зв’язку, яка полягає,
на мій погляд, у поєднанні всіх засобів, та в використанні саме радіо
там, де тільки радіохвилі є доступними – наприклад, у віддалених
малонаселених регіонах чи в бідних країнах, що розвиваються.
Науково-технічний прогрес, що крокує семимильними кроками, просуваючи
наші суспільства далі вперед у своєму
розвитку, обумовив модернізацію також і
радіо як легкого і зручного засобу
сучасного зв’язку. Для того, щоб слухати зарубіжні радіоголоси, тепер не
обов’язково мати великий ламповий агрегат, що живиться електрострумом -
достатньо маленького кишенькового приймача на двох батарейках. Винайдені навіть
радіоприймачі, які можуть працювати від
поновлюваних джерел, з нагромадженою сонячною чи вітровою енергією.
Отже, радіо – це ми, це інформація для
найширшого загалу слухачів, що можуть знаходитись у найдальших та найменше
доступних куточках земної кулі! Радіо як
наймодерніший засіб зв’язку 21-го
сторіччя – чому б ні?!
Костянтин Крицкий – м. Бендер, Республіка Молдова: На жаль, сьогодні можна з прикрістю сказати, що розвиток технологій, заснованих на радіосигналі, призвів до занепаду радіо як засобу масової інформації: прогрес поглинув основне призначення радіомовлення. Він іде шаленими темпами, і в багатьох випадках його рухають людські лінощі. Наразі легко зрозуміти сучасну людину, котрій ні для чого слухати радіо, в уяві малювати, створювати певні образи, події з почутого, коли, наприклад, картинка телебачення вже геть усе підносить «на таці». Це один з прикладів нового життя радіо в іншій формі, так би мовити, його перевтілення й іншого дихання – в сучасних технологіях передачі даних. Звісно, в основі більшості лежать радіохвилі: саме за допомогою частотно-модульованого радіосигналу відбувається передача закодованого цифрового на наші засоби зв’язку: планшети і смартфони з мережею 3G (а подекуди вже й 4G), ноут- і нетбуки з Wi-Fi… Сьогодні радіо радше відіграє роль допоміжного засобу для отримання всебічної всеохоплюючої візуально-звукової інформації: новинні стрічки, пости, картинки, відео, пошта тощо… Людина дедалі стає все більш «радіозалежною», бо за відсутності Інтернету і без усіх технологічних досягнень вмить опиняється в інформаційній ізоляції. Тож уже бачимо, що радіо – це ми…
Другий аспект, який
хотілося б розглянути, це поширення власне радіомовлення, яке набуло загальної
доступності. Зараз ледь не кожен пристрій має функцію приймача FM-діапазону, де можна знайти безліч станцій «на будь-який колір і смак».
І гаразд, якби переважна більшість мала інформаційно-аналітичний характер. Але
ж численним сучасним споживачам ніколи
над чимось замислюватися, щось аналізувати, зіставляти, порівнювати… Їм подавай
просте: розваги, «музичьку», гумор тощо. І це активно впроваджується в маси
навіть попри бажання декотрих. Усі ми чуємо перелічене в маршрутках, кав’ярнях,
офісах, на роботі, і репертуар таких станцій, можна сказати, нам просто нав’язується.
І це – реалії життя. Радіо посіло в ньому чільне місце, бо стало легкодоступне.
Але приємно, що є ще й ентузіасти, для котрих питоме його значення не втратило
актуальності (як і платівки у сторіччя MP3).
Саме для них мовлять коротко-, середньо- і довгохвильові станції, намагаючись
залучити до своїх лав ще більше небайдужих, аматорів, прихильників і
шанувальників такого засобу масової інформації. А ще не забуваймо й літніх
людей, для котрих радіоточка чи приймач із державним радіоканалом є одним з
перших інформаційних джерел. Тому і радіомовлення – це ми…
І третій цікавий аспект
– це ототожнення в сучасному розумінні поняття «інформації» з
радіотехнологіями. Якщо замислитися, будь-які новини в сьогоденному світі
доходять до людини лише за допомогою технологій, що ґрунтуються на радіосигналі,
адже це й всесвітня мережа Інтернет, і телебачення, і власне радіо, і мобільний
телефон, і навіть друковані видання, журналісти котрих теж користуються всіма
досягненнями радіотехніки (комп’ютерами, планшетами, диктофонами і т.ін.).
Сьогодні практично жодна інформація (за винятком друкованих книжок, що ними
користуються все менше, і живого спілкування) не надходить до людини без
допомоги радіо, будь то повідомлення у Viber,
SMS, телефонний дзвінок, e-mail, програми на телебаченні, сайти безмежної всесвітньої павутини – все
на радіопристроях і через радіосигнал. І які б ще аспекти ми не розглядали,
однаково доходимо висновку, що радіо всебічно поглинає людину… І тепер вже дійсно радіо – це ми.
Олександр Левицький – м. Таллінн, Естонія: У добу інтернету роль радіо звелася до мінімуму… – Можна крутити у машині, коли сидиш за кермом, щоб не було надто нудно, коли їдеш сам…
