Середньовічний особняк Комаромі

В останні роки інтерес до старих дворянських резиденцій в Румунії зріс, а їх кількість в нашій країні перевищує 300 пам'яток архітектури, деякі з них - у списку пам'яток спадщини.

Христина Манта, 30.04.2023, 03:50

В останні роки
інтерес до старих дворянських резиденцій в Румунії зріс. Незалежно від того, чи
йдеться про все більшу кількість зацікавлених людей, які ходять по селах у пошуках старих особняків,
чи про підприємців, які розпочинають пригоду відновлення колишньої краси таких
будівель, можна спостерігати постійно зростаючий інтерес до відкриття
позаміських дворянських резиденцій. У Румунії є понад 300 таких пам’яток архітектури, деякі
з яких було внесено до списку пам’яток спадщини. Один із таких прикладів
знаходиться в 58 км від міста Орадя, в комуні Силача, селі Отомань, що розташоване
в північній частині Бігорського повіту
(пічніч Румунії). Тутешній особняк
збудував син найбагатшого мешканця Дебрецину, одного з найбільших міст Угорщини. Це величезна будівля, з
прибудовами, конюшньою і десятками гектарів землі, справжній скарб посеред
лісу.

Екскурсовод Адріан Шімен
розповідає про історію цього особняка: «Замок розташований у районі Валя Єрулуй, території з
особливою ідентичністю як у Крішаніському районі, так і на заході
Трансільванії. Тут культура та основна ідентичність пов’язані з болотистим
регіоном як у сільському господарстві, так і в повсякденному житті. Вкінці XVII
століття, початку XVIII особняк став власністю Комаромі Дьордя, сина реформатського
священика, який був першим перекладачем Біблії на угорську мову. Особняк стає
економічним центром для дворянської родини Комаромі після 1700-го року. Піднімається
будівля, де житимуть люди, які стануть основними економічними та політичними
акторами північно-західної частини Румунії. У 1920-х роках особняк став
власністю іншої дворянської родини, яка продає майно румунській державі».

Залишений у занедбаному стані
протягом десятиліть після революції проти комуністичного режиму в Румунії,
будівля перетворилася майже на руїну. Отримавши понад півмільйона євро з
європейських фондів, місцева влада
допомогла старовинному особняку ожити. За
кошти, залучені через Національну програму розвитку сільських територій, оновлено подвір’я особняка з
мармуровою бруківкою, конюшню, каземат, реконструйовано виставкові зали, придбано меблі, яке роблять виставкові
зали набагато привабливішими і, що не менш важливо, облаштовано тунель довжиною
понад 133 метри та 5 гектарів дендрологічного парку. Парк містить такі
рідкісні види дерев, як 300-річний платан і віргінський ялівець, які ніби-то були
привезені з Америки в 1850-х роках. Про
експонати особняку дізнаємося теж від екскурсовода Адріана Шімена: «Предмети, що стосуються
ідентичності території: рибальства та сільського господарства, відповідно
реформатської та католицької релігійної ідентичності. Також – тростинові
стільці та кошики, які були і являються одним із головних ремесел нашого району».

Поряд з особняком
Комаромі чудово зберігся середньовічний
тунель. Його довжина становить 87 метрів,
а в кінці розташоване джерело, яке живить колодязь, що
забезпечує водою особняк і його прибудови. З іншого боку, комуна Силача відома
як місце розташування 1000 підвалів. Через їх велику
кількість на дуже обмеженій площі, підвали стали символом місцевості. З
давніх-давен льохи були викопані біля підніжжя пагорба. Розташовані обабіч
дороги, вони утворюють своєрідну вулицю. На даний момент уселі нарахували 970 підвалів, які викопані у пагорбі, що утворюють так звану вулицю підвалів. Більшість з них
були побудовані в минулому столітті, а найстаріший датується 1803 роком.

В особняку Комаромі діє інформаційно-освітній та
природничо-краєзнавчий центр долин річок Крішулуй, Баркеулуй та Єрулуй. На щастя,
зберіглася частина оригінальної бруківки, двері епохи бароко були відреставровані,
а частина розписів на стінах у стилі Альсекко, що датуються XVIII століттям, тобто приблизно з того ж періоду, що й ті з Орадської
фортеці, були відреставровані. Проте більшість експонатів походять від місцевого
приватного колекціонера, який пожертвував об’єкти, зібрані десятиліттями, для
виставлення у відреставрованому особняку. Окрім виставки, в особняку також
проводяться різноманітні культурні заходи, було обладнано конференц-зал.