Бастіон Марії Терезії у місті Тімішоара
Бастіон Марії Терезії - єдиний збережений у місті Тімішоара з часів приналежності банатського краю до Австрійської імперії.
Христина Манта, 14.08.2022, 03:16
Розташоване у західній Румунії місто
Тімішоара завжди було столицею історичного краю Банат. Будучи протягом історії
частиною Османської імперії, імперії Габсбургів і Австро-Угорської монархії,
Банат приєднався до Румунії 1918 року. Тому, особливо культурні впливи Габсбурзького періоду є найочевиднішими в
Тімішоарі. Вони гармонійно поєднуються з румунськими, що були додані після 1918
року. Серед символів міста, де підпалилася іскра антикомуністичної революції
1989 року, числиться й Бароковий палац, теперішній Музей мистецтва. Він відомий
в Тімішоарі, також, під назвою Палац старої префектури, розташований на Площі
об’єднання, колишній центральній площі міста.
На картах часу місто фігурує
ще з 1339 року, а в XIV – XVI ст. його вважали бастіоном анти-османської боротьби. У Середньовіччі,
Тімішоара зазнало максимального розвитку. Після 1718 року розпочинається
колонізація німецького населення в Банаті. У XIX ст. цей населений пункт стає важливим промисловим
центром, користується новими завоюваннями науки тієї епохи, телеграфом з 1854
року та залізницею з 1856. 12 листопада 1884 року Тімішоара стало першим в
Європі містом з електричним освітленням вулиць, в 1899 році кінні трамваї були
замінені на електричні, а в 1881-му році в місто було введено телефон.
Бастіон Марії Терезії – єдиний збережений бастіон
у місті Тімішоара з часів приналежності банатського краю до Австрійської
імперії. Будучи єдиним бастіоном, він також відомий тімішоарцям як Фортечний
бастіон. Він був реставрований у 2008-2010 роках за європейські гроші. До
реабілітації в ньому розміщувалися торгові центри, ресторани, бари, нічний
клуб, книжковий магазин, дві постійні експозиції Банатського музею, а також
відділ етнографії музею Банатського села. Умовою фінансування
ремонтно-реставраційних робіт було, щоб протягом 5 років комплекс користувався для
культурних заходів, діяльність громадського харчування обмежується кав’ярнями,
кондитерськими та винними барами, дискотека була перетворена на навчальний
центр для молоді.
Після завоювання Тімішоари в жовтні 1716 року
армією Габсбургів під проводом Євгена Савойського було виявлено, що турецькі
укріплення не впораються з новою технікою бою. В результаті було прийнято рішення відбудувати всю
фортецю. Укріплення було зроблено у системі Паган. Ця система надихнула першу з
фортифікаційних систем, передбачених Вобаном, подібність між цими системами
поширила твердження, що Тімішоара була укріплена в стилі Вобана. Однак це не
так. Першим був побудований Бастіон Терезії. Будівництво розпочалося в 1732 році,
відразу ж після завершення гідротехнічних робіт з упорядкування вод річки Бега,
робіт, які проводилися між 1728-1732 роками і які мали забезпечити необхідну
воду у фортечному рові.
Спочатку бастіон був спроектований як равелін,
оточений водою, розташований перед стіною, що мало об’єднати майбутні бастіони
Франциска та Йосипа. Згодом його було включено до стіни укріплень, а в 1744
році було перейменовано на Бастіон Терезії на честь ерцгерцогині Марії Терезії
Австрійської. З часом тут була резиденція Римо-католицької єпархії, потім
розміщувалися тут кілька майстерень і складів, школи, друкарня чи Державний
архів. Після 1970 року сюди були перевезені етнографічні колекції Банатського
музею, технічного музею та старі колекції Повітової бібліотеки. Наприкінці ХІХ
– початку ХХ ст. майже всі укріплення були знесені. Бастіон Марії Терезії був єдиним бастіоном, який не був зруйнований, через те, що по всій
довжині він мав придатні для використання приміщення. Бастіон розташований у
східній частині фортеці, на даний момент – недалеко від центру міста.
Складається він з двох сторін, північної та
південної, довжиною близько 142 м, які утворюють на сході гострий кут у 72°. Конструкція
забезпечена відступом, будучи єдиним бастіоном фортеці, обладнаним подібним
елементом. Метою відступу була оборона на випадку його прориву. Він був
спроектований так, щоб міг функціонувати самостійно, як останній пункт опору в
середньовічних укріпленнях. Перші реставраційні роботи відбулися 1968-1969
роками. Тоді було здійснено проїзд через бастіон автомобільного та пішохідного
руху. Проте розмір рову перед ним був зменшений. Друга реставрація відбулася у
2008-2010 роках. Із загальних витрат п’ять мільйонів євро надійшло з фондів
PHARE, 1,7 млн євро виділено з державного бюджету, 2,3 млн євро – від Повітової
ради, трохи більше мільйона євро – від мерії Тімішоари.
