Українці Румунії вшанували пам’ять жертв та ветеранів війни
Кожного року в травні, у селах Поляни та Верхня Рівна Марамороського повіту, де компактно проживають етнічні українці, вшановують пам'ять солдатів, полеглих на полях битв Другої світової війни та ветеранів-добровольців.
Христина Штірбець, 29.07.2021, 08:20
Кожного року в травні, у селах Поляни та Верхня Рівна Марамороського повіту, де компактно проживають етнічні українці, вшановують пам’ять солдатів, полеглих на полях битв Другої світової війни та ветеранів-добровольців, які боролися проти фашистських сил. На честь цих воїнів були споруджені пам’ятники: у селі Поляни у 1956 році та в селі Верхня Рівна 2016 року. Біля пам’ятників Союз українців Румунії провів цього року вже традиційні вшанувальні заходи.
Деталі про акцію, проведену 8 травня в населеному пункті Верхня Рівна подає голова Комісії з питань молоді та спорту Союзу українців Румунії Чіпріан Лушкан: «Програма розпочалась з покладання вінків до місцевого пам’ятника та панахиди за загиблими, яку відслужив отець Української православної церкви Юрій Албічук з Верхньої рівни. Учасники висловили вдячність за мужність, відданість та самопожертву своїх попередників. У заходах взялиучасть голова СУР і депутат Микола Мирослав Петрецький, голова Марамуреської філії СУР Мирослав Петрецький, заступник сільського голови Верхньої Рівні Йоан Рускован, місцеві радники СУР Лоредана Лушкан, Міхай Копощук, Гафія Челенюк та інші члени СУР. Пам’ятник був споруджений 2016 року за власні кошти заступника сільського голови Йоана Рускована. З нашого села багато людей брали участь у Другій світовій війні, але, на жаль тепер, вже жодного з них немає між нами. Я вважаю, що завдяки їм ми сьогодні вільні та ми всі можемо жити у мирі.»
Наступного дня, 9 травня, у місцевості Поляни відбулася акція
«Вшанування ветеранів війни та збереження традицій в українців». Голова
Полянської організації СУР Степан
Кіфа розповів,
що захід почався панахидою біля пам’ятника героям, яку відправили
православні священники Адріан Вішован та Дмитро Курак, потім відбулась
церемонія покладання вінків з боку мерії та сільської ради села Поляни, а також від Союзу
українців Румунії. На спеціально влаштованій
сцені просто неба виступили з промовами голова
СУР та депутат Микола Мирослав Петрецький, голова Марамуреської філії Мирослав
Петрецький та перший заступник голови СУР Василь Пасинчук, які відмітили важливість вшанування героїв
війни. Захід
продовжився виступами чоловічого вокального
гурту «Голос полонини» (керівник Михайло Мачока), хору української православної
церкви з села Бистрий під проводом Юстини Юрчі, художнього колективу «Молоді
гуцули» з Вишавської долини (керівниця Марія Папарига) та гурту «Надія» з
Кривого, на чолі з Адріаною Рекало. Художні колективи
виконали воєнні пісні, а також інші українські традиційні пісні. «На жаль, у нас
у селі померли всі ветерани, але живуть три вдови та їх нащадки» – додав Степан
Кіфа.
Учителька історії та радник Марамуреської філії Союзу українців Румунії Марія Папарига з Вишавської Долини, керівник художнього колективу «Молоді гуцули» поділилась своїми враженнями від участі в заході «Вшанування ветеранів війни та збереження традицій в українців», який відбувся у Полянах: «Це дуже цікава подія для нас всіх. Ми сьогодні маємо можливість жити у вільній країні, тому що наші предки зробили нам такий подарунок. У нашу чергу, ми повинні шанувати їх пам’ять. Моя думка така: якщо будемо шанувати наше минуле, нам буде добре в майбутньому. Наші дівчата та хлопці виконали українську відому пісню «Повіяв вітер степовий» та іншу гарну пісню «Ой на тім Дунаю», у якій йде мова про дівчину, яка чекає на свого коханого, щоб повернувся з війни, але він, на жаль, там вмирає, а також кілька коломийок. Мій батько допоміг мені знайти у нашому українському селі коломийки на військову або воєнну тематику. Ось наведу як приклад коломийку «Відправлєла мама сина»:
Відправлєла мама сина
Понад Молдовицю,
Кучерики розчисала
Понад потилицю.
Та іди, іди синку,
Та не завалися
Через дві, три неділеньки,
Та й дома вернися.
Тай вернув би х ся я мамко,
Тай третої днини,
Та не знаю доріжечки,
Через полонини.
Та не знаю мамко рідна,
Та й це я ся верну,
Кінь вороний, я молодий,
Туда ся ожену.
Та не знаю мамко рідна,
Чому ся вертати,
Кінь вороний, я молодий
Туда ми вмирати.
Та йду Йванку на стоянку,
Там де я стояла,
Під білими ніжечками
Травиця зів’яла.