Як українці відсвяткували Великдень в Бухаресті
У неділю, 16 квітня, у Бухарестській українській православній парафії імені Св. Петра Могили, в якій збираюється зазвичай етнічні українці, пройшла Свята літургія освячення пасок, на яку прийшла також велика кількість українських переселенців.
Христина Штірбець, 20.04.2023, 13:06
У неділю, 16 квітня, у Бухарестській українській православній парафії імені Св. Петра Могили, в якій збираюється зазвичай етнічні українці, пройшла Свята літургія освячення пасок, на яку прийшла також велика кількість українських переселенців. Для багатьох громадян України, зокрема жінок, дітей та людей похилого віку, які залишили свої домівки через війну, це вже друге святкування Великодних свят в Румунії, далеко від своєї батьківщини та рідного дому. На Великдень маленька столична дерев’яна церква переповнилась, чимало людей слухали службу Божу на її подвір’я. Великодню Службу проводили отець парох Володимир Малкович та священник-пенсіонер професор д-р Дмитро Колотило. На службі Божі були присутні також представники СУРу та Посольства України в Румунії.
Настоятель Бухарестської української православної парафії імені Св. Петра Могили отець Володимир Малкович, який освятив великодні кошики, розповів як українці відзначили Воскресіння Ісуса Христа: «Христос Воскрес! Українська православна церква Святого Петра Могли в Бухаресті зустріла як кожного року велике свято Воскресіння Христового разом зі своїми парафіянами та вже другий рік з великою кількістю біженців. Воскресне Богослужіння розпочалося у 9-ій годині ранку з Великодньою Утренією, після якої відбулася Свята Літургія, а потім, поважаючи гарну традицію, якої дотримуються українці, відбулося освячення кошиків. Радість торжества була повною завдяки великій кількості присутніх віруючих. У богослужінні взяли участь понад 600 осіб. Під час богослужіння були піднесені особливі молитви за весь український народ, укріплюючи віру в перемогу над ворогом, так як Христос Своїм Воскресінням переміг гріх та смерть.»
Скрипалька Наталія Панчик, перша скрипка Бухарестської Філармонії імені Джордже Енеску, яка кожної неділі співає літургійний пісень в
Українській православній церкві в Бухаресті розповідає, як провела цього року
Великодні свята разом з українськими переселенцями: «Христос Воскрес! Дуже багато українців були
присутні на Великодній службі. Чимало українців прийшли з кошиками, оскільки вже відомі українські традиції на Великдень, а саме освячення великодніх кошиків, в
яких віряни кладуть різні продукти: паску, яйця, сир, м’ясо та інші страви, які
бажаємо їсти на Великдень. У цій церквій я зазвичай співаю у хорі. На цей раз у
хорі нас було більше осіб і була дуже гарна служба. Багато осіб причащалися, а наприкінці
служби отець парох Володимир Малкович посвятив великодні кошики. Дуже приємно
було. Мені здавалося, що ніколи не була така велика кількість українців в
одному місці в Бухаресті. Я навчилася великоднім традиціям, зокрема
приготовити та нести до церкви на Великдень кошик з продуктами від моєї мами
та від моєї бабусі, коли я їздила в Марамуреш на Великдень. Там дуже гарно
зберігаються великодні звичаї. Я дуже рада, що і тут в Бухаресті можемо ходити
до церкви, в якій служиться українською мовою, можемо розмовляти українською та зберігати
великодні традиції. Христос Воскрес!»
Оксана
Лютак прибула до Румунії з Івано-Франківщини на початку зими минулого року за
контрактом зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, як культурний
посередник. Пані Оксана розповідає про те як вона пристосувалася
в Румунії, як спілкується з тутешніми українцями та членами Союзу українців
Румунії, та зокрема як провела Великдень у Бухаресті та про великодні традиції й, не востаннє, про те
яким бачить своє майбутнє: «Доброго дня всім!
Я співпрацю з Союзом українців Румунії, також з організацією жінок, і як на
мене ця співпраця дуже корисна для наших співгромадян. Наприклад головна
скрипалька Бухарестської Філармонії імені Джордже Енеску Наталія Панчик, яка українського походження, у
неї виникла ідея створити український хор. Я допомогла реалізувати цю ідею,
розповсюджуючи інформацію серед українців і сьогодні український хор під назвою
«Вікторія/Перемога» вирушив у Сату Маре у свої перші гастролі. Групові заняття
серед українських жінок та чоловіків, спілкування підлітків з однолітками
допомагають зберегти психічне здоров’я та залучити людей, які потребують
психологічної підтримки до цього процесу. Також на базі Союзу українців Румунії ми почали
створювати аматорський театр для дорослих і дітей і він вже робить свої перші
кроки. Така діяльність об’єднує людей спільними інтересами і допомагає їм
швидше та якісніше інтегруватися в соціокультурний простір румунського
суспільства. Ще одним центром об’єднання українців безсумнівно є Українська
православна церква імені Святого Петра Могили в Бухаресті й Великдень показав скільки
нас багато, коли сотні українців з дітьми, з кошиками прийшли посвятити паску.
Це було величне свято. Я також підготувала свій кошик. Я сама з
Івано-Франківська і у нас є свої традиції великоднього кошика. Посвятила ці страви
і відсвяткувала разом Великдень в українській громаді. Звичайно у мене про це
дуже приємні спогади. Отець Володимир щотижня
радо запрошує всіх парафіян прийти до церкви, проте різні обставини не
дозволяють всім людям щонеділі відвідувати церкву. І ось власне Світле Свято
Великодня об’єднало всю українську громаду Бухареста у спільній молитві,
дозволило людям побачити тих, кого давно не бачили, зустріти тих, з ким не було
можливості зустрітися, оскільки саме на це свято до церкви прийшли люди з
Бухареста, з передмість Бухареста, приїхали з інших міст і було дуже приємно
бачити всіх разом. Україна велика і в різних частинах України різні звичаї
святкування Великодня. Наприклад на Івано-Франківщині звідки я родом ми кладемо
в кошик паску, Зазвичай цю паску господині випікають заздалегідь. Я не мала
можливості вепекти свою паску і тому, нещодавно я відвідувала Україну та
превезла її з України. Також ми кладемо яйця, м’ясні страви, шинку, ковбаску,
сіль, кусочок масла і зазвичай у нас у кошик великодній кладуть корінь молодого
хріну. Цей хрін потім труть на терці до яєць та до м’ясних виробів та, звичайно, свічку. Після богослужіння ми повертаємось додому сідаємо всі за святковий
стіл, молимося і розпочинаємо так сказати святкування зі паски та свячених
яєць. На півдні України як і в Румунії є звичай биття яєць, визначення
переможця. Я, скажімо, про цей звичай цього року довідалася вперше, але він
дуже цікавий особливо для дітей. Великдень об’єднав українських дітей, вони
також радо відвідують церкву, причащаються. Їм дуже подобається коли отець
Володимир щедро кропить їх свяченою водою. Звичайно це приємно тому що таким
чином продовжуються наші традиції, вони живуть у наших дітях і є надія, що діти
понисуть їх далі й ця ниточка ніколи не обірветься. Також дуже приємно і дуже
підтримуючи є спілкування з Союзом українців Румунії, з тими людьми, які
народилися в Румунії, проте вони українського походження і зберігають звичаї і
традиції своїх дідів і прадідів. Вони добре знають румунську мову, румунські
звичаї і можуть ними поділитися з тими людьми, які перебувають тут зовсім
недавно і це створює таку атмосферу рідного дому, теплоти, коли люди за одним
столом, великоднім столом, можуть обговорювати різні проблеми, ділитися своїми
точками зору, разом співати, разом танцювати, разом читати, разом дізнаватися
про різні культурні новини і звичайно, що це допомагає українцям, які потрапили
в Румунію за важких обставин швидше адаптуватися, швидше приймати румунську
культуру і почуватися тут як вдома. Це дуже дає їм наснаги і дуже допомагає.
Тому звичайно, що багато українців, які вже приєдналися до спільноти Союзу
українців Румунії щиро їм вдячні за допомогу та підтримку. Якщо говорити про майбутнє то безсумнівно майбутнє я
бачу в перемозі України і в моїй щоденні наполегливій
праці, яка буде наближати це майбутнє.»
Українська православна парафія імені Св. Петра Могили, яка
належить до Українського православного вікаріату, що канонічно підпорядковується Румунському патріархату, діє в Бухаресті з 2016 року. Богослужіння українською мовою проводиться в румунській
дерев’яній церкві у кварталі Друмул Таберей, але парафіяни, етнічні українці
Бухареста та переселенці з України сподіваються, що Бухарестська українська
православна церква матиме незабаром своє власне приміщення.
