Гуцульські писанки
Віоріка Негуре з села Палтину Сучавського повіту розповідає про техніку розпису писанок, чудовий колорит, про широку гаму зображених мотивів, символіку, а також про традиції та обряди повязані з ними.
Христина Штірбець, 13.04.2015, 07:33
Писанка це найбільш витончений витвір народу, який чарує дивовижною, незвичайною красою. Вона є символом весни, сонця, повернення природи до життя. Писанка від писанки відрізняється, але гуцульську писанку знає весь світ. Про техніку розпису писанок, чудовий колорит, про широку гаму зображених мотивів, символіку, а також про традиції та обряди пов’язані з ними розповість гість нашої передачі, вчителька Віоріка Негуре з села Палтину Сучавського повіту.
Учителька Віоріка Негури стверджує, що людина, яка милується писанками стає добрішою та ласкавішою: ”Упродовж століть звичай розписувати курячі, каченяті, гусячі яйця переріс у чудове народне мистецтво. Із писанкою на Великдень пов’язують сподівання на краще життя, добробут, силу та здоров’я. Мистецтво писати писанки приходить від серця, від душі та Бога. Дивуєшся як звичайні люди за допомогою воску, фарби, писачка створюють високохудожні твори. Якщо людина бере у руки писанку, вона стає добрішою та ласкавішою. Гуцульські дівчата на Великдень дарують парубкам біля церкви найкращі писанки, віруючи у кращу долю. У писанці закладена магія наших жінок, яка приносить здоров’я, довголіття, силу, щастя та багатство. Ще у давні часи у нашому селі Палтин перед Великодніх свят, жінки намагалися придбати якомога більше яєць з якими йшли до писанкарки. Давно писанкарки старалися розписувати яйця до сходу сонця. Мотиви, елементи розпису пов’язані із життям, побутом, звичаєм та фольклором гуцулів. Назва писанки походить від писати, тобто прикрашати орнаментом.”
Далі ми дізнаємось про кольори, які вживали гуцули у минулому: ”Для розмальовування писанок у давнину вживали фарби рослинного походження, наприклад жовту фарбу виварювали із кори дикої яблуні, зелену варили із луски молодого соняшника, темній колір із дубової кори, фіолетовий із кори чорної вільхи. Існувало таке повірювання, що борони Боже, аби хтось увійшов до хати, коли розписували писанки. Ґаздиня відразу шепотіла: “Сіль тобі в очах, кремінь у зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не пошкодили твої очі моїм писанкам.”
Гуцули зберегли давню воскову техніку розпису яєць: ”Техніка розпису писанок – воскова. Контури орнаментальних мотивів наносяться на яйця розтопленим воском за допомогою писачка або кірки (як кажуть гуцулки). Давно виварювали яйця, а тепер вибирають жовток і білок, а потім вимивають дуже добре яйце водою та оцтом, витирають його і малюють контур воском. На біле яйце наносять мотиви, після чого його опускають у різні фарби. Спочатку наприклад, у жовту фарбу, потім робиться інший мотив по жовтій фарбі і яйце опускається у червоний колір, робиться інший мотив на червоному кольорі і на кінець на чорному. Наприкінці яйця розігрівають, з нього обережно стирається віск хусткою або білим полотном. Давно хусткою, якою витирали писанки зберігали, щоб обкурювали для лікування хворих на пропасницю. Потім писанки складають у черепну посудину. “
Розпис яєць у гуцулів характеризується багатством рослинних і тваринних мотивів, а останнім часом багато інших, які мають свою символіку: ”Всі ці мотиви у природі мають свої назви: дубовий лист, баранячі роги, колосок, баранці, олені, коні, птахи. Кривулька символізує нитку життя, вічність сонячного руху. Безконечник означає повторення, вічність. Знак сонця та вогню є символами величності Бога. Трикутник є символом чоловічої та жіночої сили у сім’ї. Блискавка значить Небесний вогонь, драбинка символізує устремління людини до вищого, дерево відоме як дерево життя, риба є символом душі Христа. Як новина, у нашому селі писанкарки почали писати нові мотиви, як на приклад образ святих, Ісуса Христа та Пресвятої Діви. На яйцях також малюються ікони. Окремі писанкарки переплітають ці мотиви з геометричними розписами, таким чином писанки стають дорожчими. Вони вимагають спеціальної підготовки, але користуються великим успіхом.”
Кольорова гама розписів писанок будується переважно на жовтих кольорах, але в останні роки традиційна їхня кольорова палітра поповнилася голубими, ліловими, червоними, рожевими та фіолетовими фарбами: ”Вживаються теплі кольори жовтий, оранжевий, червоний. Тепер менше вживаються природні кольори, а більше хімічні. Останнім часом вживаються і голубі та зелені кольори. Символіка кольору писанок у нашому селі мала і має велике значення, темний колір це символ святої землі, червоний символізує життя – вогонь небесний це символ сили, здоров’я, любові, білий колір символізує чистоту – символ безгрішного життя, жовтий колір це достаток, колір сонця, який охороняє від злих сил. Зелений колір символізує весну, воскресіння природи. “
Гуцульські писанкарки зі усією душею й любов’ю ставляться до цього мистецтва, пишуть писанки, але й передають свої безцінні знання й уміння дітям, зберігаючи давні традиції: ”Якщо давно у селі було лише кілька жінок, які займалися писанкарством, тепер у нашому селі майже у кожній домівці пишуться гарні писанки, тому кількість писанкарок постійно зростає. Цей звичай перебирають і малі діти, які стараються зберігати і продовжити його. Окремі жінки, як Анич Віоріка, Askjantz Дражміч Філофтея, Феркал Валерія, Петронела Ясіновська беруть участь у ярмарках народної творчості не лише у Румунії, але і закордоном у Парижі, Берліні, Гамбурзі. Їх імена знаходяться у каталогах європейських писанкарок та використовуються у канадських рекламах. Роботи гуцульських писанкарок експоновані і у монастирях, музеях, церквах. Наші гуцулки здобули міжнародної слави.“
Які традиції та легенди пов’язані з писанками ми дізнаємось від Віоріки Негури: ”У нашому селі, давно розпис писанок був пов’язаний з різними легендами, магічними силами і символами. Наприклад, воду треба було брати лише до сходу сонця з трьох джерел, варити яйця у трьох глиняних посудинах теж до сходу сонця. Тепер вже майже ніхто не вірить у ці стародавні звичаї та пишуть писанки майже протягом всього року, яких продають туристам з Франції, Австрії, Італії, Німеччини і навіть з Америки.”
Уже стало традицією, щоб з нагоди Великодніх свят у селі Палтину розгорталися конкурси писанкарства та різні фестивалі звичаїв, традицій та обрядів : “У нашому селі часто організуються конкурси писанкарства та різні фестивалі великодніх звичаїв, традицій та обрядів в гуцулів. Також, цього року з нашого села багато писанкарок взяли участь у виставці, яка відбулася у місті Гура-Гуморулуй на тему” Великодні звичаї і традиції”. Вони представли і продавали найкращі писанки.”
Пані Віоріка Негури стверджує, що найважливішим є той факт, що гуцули завжди приділяли особливу увагу розпису писанкам, які є символом українського мистецтва: ”Писанкарство має зараз масовий характер, виникла навіть конкуренція, багато стародавніх звичаїв зберігаються у гуцулів, але писанку у наші дні використовують як символ українського мистецтва і головне, що сьогодні відроджується традиція писанкарства. У селах де проживають гуцули ніколи писанкарство не забороняли і навіть до грудневої революції організувалися місцеві, повітові та національні виставки. “Доки будуть писаночки на світ писати, доти люд наш буде жити і край наш процвітати.”
Шановні радіослухачі, бажаємо Вам життя прекрасного як великодні писанки, світла і добра, міцного здоров’я, миру, злагоди та щасливих Великодніх Свят!
