Історія трансільванського замку Рідей
Музей, присвячений графині Клодін Рідей, пра-пра-прабабусі короля Великобританії, минулого року відвідало понад 8000 туристів, що майже вдвічі перевищує кількість жителів маленького муреського містечка Синджорджу де Педуре, повідомляє агентство Аджерпрес.
Христина Манта, 06.08.2023, 03:27
Музей, присвячений графині Клодін Рідей,
пра-пра-прабабусі короля Великобританії Чарльза III,
минулого року відвідало понад 8000 туристів, що майже вдвічі перевищує
кількість жителів маленького муреського містечка Синджорджу де Педуре,
повідомляє агентство Аджерпрес.
Через майже 200 років,
графиня Клодін Рідей, з п’єдесталу розташованого на подвір’ї, неподалік вхідних
дверей, наглядає за замком де вона провела своє дитинство, і де шукав її
чоловік, князь Александр, після її смерті. Оригінал
погруддя знаходиться у центральному фойє замку. Замок Рідей, історична пам’ятка
18 ст., був занесений до національної культурної спадщини, після того як
пройшов процес реставрації за кошти Міністерства культури та повернутий до
туристичного кола, і після
того як вдалося створити унікальну виставку в Румунії під назвою «Mysteria Residentiae Rhédey».
Замок, який є одним із
26 середньовічних замків Муреського повіту, був побудований у XVIII
столітті і відреставрований у період з 1759 по 1809 роках, коли отримав
нинішній необароковий вигляд. На цьому ж місці був колись інший замок. Нова
будівля є більшою, має великі салони з багатьма настінними розписами, які, на
щастя, зберіглися у досить доброму стані. На початку XIX ст.
н.п. Синджорджу де Педуре і вся оточувальна територія увійшла у власність
графів Рідей, які вже з 1647 року були власниками замку. Їхні предки були
споріднені з усіма великими королівськими сім’ями Європи.
Янош Рідей обміняв все
майно з Угорщини зі своїм братом Іштваном і оселився у Синджорджу де Педуре. У
1812 році, 1 вересня, у замку оточеному садами і лісами народилася Клодін
Рідей. З малих років, дівчинка отримала вишукану освіту, будучи оточена
гувернантками та різними вчителями мови та музики. Після того як сповнила 15
років, вона почала відвідувати Віденський імперський двір, де брала участь у
соціальному житті австрійської столиці. Документи часу описують її як дуже
красиву дівчину, яка користувалася увагою князів та графів імперського двору.
Там вона й зустріла герцога Александра Вюртембергського, який вкрав її серце
назавжди. Вони закохалися з першого погляду і вирішили одружитися. Батько
Клодін наполегливо протирічив цьому шлюбу, і тільки після його смерті, в 1835
році, Александру і Клодін вдалося одружитися. В цьому шлюбі народилися троє
дітей: Клаудія, Ференц та Амалія.
У 1841 році, графиня, яка мешкала в Австрії на маєтку свого чоловіка, була
вагітна вже вчетверте. Хоча була ще молодою і жвавою, Клодін померла на 29-му
році свого життя ще до народження їх четвертої дитини. Історія записує дві
різні версії її смерті. У першій говориться про сильну кровотечу, а в другій
про аварію каретки, що сталася десь на околиці Відня. Через кілька днів тіло
Клодіни було доставлено додому до Синджорджу де Педуре і поховано. Герцог
Александр сильно страждав після смерті його прекрасної дружини, він покинув
Віденський імператорський двір і оселився на маєтку Синджорджу де Педуре. У
народі кажуть, що для того, щоб мати назавжди його кохану біля себе, герцог
поставив її серце в срібну скриню, яку він завжди носив при собі. Тіло графині
Клодін тепер відпочиває в свинцевій труні в склепі під Реформатською церквою
села. Оскільки склеп був замурований, швидше за все через епідемію чуми в
Трансільванії, ніхто не знав про його існування. Лише в 1935 році його було
виявлено, а тіло Клодін було упізнано через віконце, розташоване на кришці
труни, завдяки медальйону, який вона носила на шиї.
Місцеві жителі
стверджують, що замок цей був з’єднаний пішохідним мостом із церквою, побудованою
навпроти майже 700 років тому. Зв’язок між замком та Реформатською церквою,
розташованою в безпосередній близькості від нього, зберігається навіть
сьогодні, але лише духовно, в тому сенсі, що кілька членів сім’ї Рідей поховані
в склепі, в тому числі графиня Клодін Рідей. Сімейний склеп Рідей, в якому похована
Клодін, яка померла в 1841 році, був повністю замурований в 1614 році через
чуму і знову відкритий тільки для того, щоб поховати графиню – таким чином
поважаючи її останнє бажання. Склеп знову був закритий майже на 100 років до
1935 року, коли всередині церкви були проведені масштабні ремонтні роботи.
Клодін похована там разом із двома передчасно померлими її братами. Над
могилою, прихованою під підлогою церкви, є дві меморіальні дошки з чорного
мармуру: перша дошка була подарована церкві в 1905 році Марією Вікторією,
принцесою Уельською, а друга також нею, але в 1935 року, коли вона вже була
королевою Англії.
Відносини родини
Вюртемберг-Рідей з Британським королівським домом починаються від сина Клодін -
Ференца. Дочка Ференца і принцеси Марі Аделаїди, Марі Принцесін фон Тек
одружилася з Джорджем У, племінником Королеви Великобританії Вікторії та дідом
Єлізавети II. Їх син Джордж VI одружився з герцогинею Йоркською, з якою мав
доньку Єлізавету II, колишню королеву Великобританії.
Король Великобританії Чарльз ІІІ залишив свій підпис у гостьовій книзі Реформатської
Церкви села Синджорджу де Педуре у травні 2008 року.
В музеї на моніторі транслюють послання короля Чарльза
III: «Я дуже любив цю чудову країну за її культурну спадщину, за її традиції та
різноманітні культури. Я особливо дорожу своїми родинними зв’язками з Румунією,
звичайно, через королеву Марію, а також через графиню Клодін Рідей, мою
пра-пра-прабабусю».
«У нас є зв’язки з Румунією, з цією угорською
аристократичною родиною, але ми також маємо зв’язки з Владом Цепешем. Принц
Чарльз сказав, що він має кровні зв’язки із цією важливою фігурою румунської
історії. (…) Я пишаюся тим, що перебуваю в місці, яке виражає англійську
культуру, місці, звідки походять королі та королеви Великої Британії. Принц
Чарльз (нинішній король Чарльз III) часто приїжджає в Синджорджу де Педуре і
підтримує зв’язки зі своєю пра-прабабусею Клодін», – стверджував колишній посол
Великої Британії в Румунії Ендрю Ноубл на урочистому відкритті замку у 2019
році.
Після Першої світової війни, замок Рідей перейшов у володіння купецької родини
Шюллер, а в 1935 році місцева громада купила його. З того часу в замку
функціонували різні установи та агентства. У період з 1948 по 2010 рр. будівля
була середньою школою для учнів села. У 2010 році Міністерство культури почало
процес реконструкції та консолідації будівлі, який завершився в червні 2015
року. Двері та вікна були замінені, дах був відремонтований, структура будівлі
була укріплена. Місцева рада вирішила, що замок буде використовуватися для
культурних і туристичних цілей, у великому залі будуть організовані різні
виставки, а у підвалі буде побудований винний льох та ресторан. Проект
Улаштування парку Рідей здійснюється групою архітекторів з міста
Тиргу Муреш і передбачає посадку дерев на площі майже 1.600 квадратних метрів,
так щоб зелена загальна площа досягла 6.400 квадратних метрів, а також
будівництво павільйону у розмірі майже 400 квадратних метрів, дитячого ігрового
майданчику, міського фітнес-залу, амфітеатру, фонтану та ін. У музеї також
виставлена копія щоденника Клодін Рідей – голографічний документ на 420
сторінок, оригінал якого зберігається в музеї в Німеччині і містить детальну
інформацію про життя графині.
