Нікуліцел

У північній частині Добруджі, неподалік дельти Дунаю, є населений пункт, відомий румунам, особливо завдяки виноградникам - Нікуліцел. Цей населений пункт є свого роду захованим скарбом північної Добруджі.

Христина Манта, 17.07.2022, 03:08

На південному сході Румунії розташований приморський регіон Добруджа – край
між Дунаєм і Чорним морем. До Румунії Добруджа була приєднана після звільнення
цієї території від 500-річного турецького панування. Цей період турецького
панування залишив відбиток на багатьох спорудах. У фольклорі місцевих жителів
відбиті не лише коріння саме румун, але і традиції турків, татар, греків,
українців, росіян-липованів та інших народів, що оселились тут упродовж історії.
Особливо примітні і цікаві тут залишки греко-римської культури. Завдяки цим
слідам Добруджа є справжнім музеєм просто неба, що представляє свідоцтва
декількох століть до нашої ери.

Місцем паломництва туристів і учених є Добруджанські печери, що викликають також серйозний науковий інтерес завдяки багатству флори
і фауни, а також археологічних пам’яток. На півдні повіту Констанца, в селі
Ліману, розташована однойменна печера, яка, за переказами, була вирита людиною,
щоб заховатися від переслідувачів. Унікальною в світі є печера в селі Мовіла,
неподалік від Ліману. Це повністю ізольована грота, що зігрівається теплими
джерелами. Ще одна печера – в монастирі Дервент, так звана Печера апостола
Андрія, де, як розповідається місцевими гідами, прожив п’ять років на початку
першого століття нашої ери апостол Андрій, що проповідував у цих краях
християнство.

У північній
частині Добруджі, неподалік дельти Дунаю, є населений пункт, відомий
румунам, особливо завдяки виноградникам – Нікуліцел. Восени район Нікуліцел
запрошує відвідувачів у похід на пологі вершини гір Мечінулуй. Цей населений
пункт є свого роду захованим скарбом північної Добруджі. Ні для кого не є
секретом, що північна Добруджа є одним з найбільш важливих і привабливих
районів з туристичним потенціалом для Румунії. Якщо туристи вирішують рушити з міста
Тулча на захід до Національного парку Гори Мечінулуй, то вони зустрінуть по
дорозі іншу зону, яку, загалом, румуни асоціюють зі знаменитим вином,
виробленим на цих пагорбах навколо комуни Нікуліцел, саме на пагорбах
Нікуліцел. Район рідкісної краси, з компактними лісами, де водиться невимовна
різноманітність рослин і живих істот, справжня золота копальня для
фотографів-любителів і професіоналів.

До дегустації місцевих вин, на одному з винних льохів району, туристи повинні відвідати
особливий туристичний об’єкт: палеохристиянську базиліку з Нікуліцела, внесену до
списку історичних пам’яток виняткової національної цінності, репрезентативної
для румунської цивілізації, унікальне місце в Європі. У 2016 році на гроші
Європейського Союзу було завершено проєкт реабілітації та модернізації цього
археологічного ансамблю, і тепер стіни базиліки і цегляна підлога старої
гробниці виглядають чудово. Це надзвичайно важливе археологічне та історичне місце було виявлено на
початку 1970-х років.На той момент склеп
був запечатаним, ніколи ніким не відкривався і зберіг первісну форму та
особливості споруди початку IV століття нашої ери, всередині знаходилися
останки шести мучеників, чотирьох на верхньому рівні склепа, двох інших на нижньому.
Історики встановили, що останки чотирьох мучеників у спільній дубовій труні у
верхній частині склепу належать Зотікосу, Атталосу, Камасісу та Філіппосу.
Відомо, що вони проповідували християнство серед римських військ, дислокованих
у фортеці Новіодунум (нині н.п. Ісакча, на правому березі Дунаю).

Крім
базиліки Нікуліцел, екуменічний тур туристів повинен включити монастирі Кокош, Челік Дере і Саон. Так само важко
повірити, що по дорозі вони не зупиняться аби помилуватися красою природи. Рельєф регіону характеризується
максимальними висотами майже у 300 метрів, наявністю округлих вершин і крутих
схилів, особливо в північній частині. На любителів прогулянок серед природи чекає
привабливий туристичний маршрут довжиною 9 кілометрів середньої складності,
який можна пройти за 3-4 години. Маршрут оминає населений пункт Нікуліцел, але відкриває
оглядові майданчики, з яких можна милуватися панорамою Дунаю, монастиря Саон і
трьох прилеглих озер: Телінча, Ротунду та Горгонел.

Теж в Добруджі, на березі озера Сіноє, в
північній частині теперішнього півострова Істрія, дві тисячі шість сот років
тому було зведено місто Гістрія, засноване грецькими торговцями, що оселились в
колишній гостинній затоці, з метою розвинути торгові стосунки з місцевими
гето-даками. Фортеця Гістрія є першою грецькою колонією на західному узбережжі
Чорного моря та найдавніше місто на території Румунії.Фортеця
була заснована всередині VII-го ст. до нашої ери (за істориком
Еусебіусом в 657-му році) колоністами, що прибули з Мілету. Місто мало
безперервний розвиток упродовж 1300 років, починаючи з грецького періоду до
римо-візантійської епохи. У VII-му столітті до нашої ери, фортеця була
знищена та покинена поступово її жителями, через замулення затоки Halmyris,
яка перетворилась на озеро.

Археологічні розкопки тривають
безперервно до наших днів, за винятком періоду двох світових війн. У Гістрії
були виявлені велика стіна фортеці, а також велика кількість громадських та
приватних будівель, більшості з IV-го -VII-го століть н.е. Назва походить з
грецької мови від ріки Істрос – тобто Дунай. Оточена сильною оборонною стіною,
місцевість постачалась водою понад 20-ти кілометровими трубами, вулиці міста
були забруковані камінням. Уздовж вулиць пролягали водостічні канави, зроблені
з кам’яних плит. У нормальні часи фортецю відвідують щоліта понад 10.000
туристів, кількість іноземних туристів зростає рік від року. Однак не лише
руїни приваблюють туристів на північ румунського узбережжя, а і південь дельти
Дунаю. Горби, що оточують фортецю, стали місцем притулку для рідкісних птахів.
І багато туристів приїжджають сюди, щоб фотографувати їх.